Подвійне життя

40 глава

*Хлоя 
Я повільно розплющую очі і одразу ж морщусь від яскравого світла .Мені дуже хочеться пити .Я обертаю голову в бік і бачу поруч лікаря .Він неначе читає мої думки і дає склянку з водою .
—Міс Робертс ,як ви почуваєтесь ?—Запитує в мене  сивочолий привітний чоловік в білому халаті .
—Краще .—Відповідаю і трохи підводжусь ,але здається я роблю занадто різкі рухи ,бо мені стає погано .—Голова трохи крутиться .
—Це нормально в вашому стані .Не хвилюйтесь, з вашим малюком все добре .—Що ?
—Малюком ?—Перепитую .Можливо ,я сильно вдарилась головою і зараз мені щось причувається ?
—Перепрошую ,ви не знали що вагітна ?—Хитаю головою в різні боки .—Строк ще дуже маленький .—Я згадую своє День народження і до мене нарешті доходить .Весь цей тиждень мене боліла голова і часто нудило .Я думала ,що це через стрес ,але виявляється ,що я помилялась .
—Я стану мамою .—З усмішкою кажу і доторкаюсь до свого ще плоского животика .В мене починають текти сльози .Напевно вагітність зробила мене такою сентиментальною .Ми з Остіном не планували малюка ,але я буду дуже рада цій дитині. Одна думка про те ,що скоро я буду тримати на руках свого сина чи доньку робить мене щасливою .
—Вітаю вас .—З усмішкою каже той .
Та думки про дитину змінюються тим ,що я згадую останні події ,перед тим як знепритомніла .
—Остін !Що з ним ?Це мій хлопець...—Я пригадую ту калюжу крові і те ,як він закриває очі .Ні ,я не вірю .Він не міг померти ,не міг залишити мене і нашого малюка .Ні !І навіщо я туди йшла ?Якби не моя впертість ,то зараз все б було добре .
—Міс Робертс ,вам не можна хвилюватись .—Сумно каже лікар ,а мені стає ще страшніше .
—Лікарю ,благаю скажіть що з ним все добре .—Крізь сльози кажу я .—Прошууу...
—Ваш хлопець на даний момент перебуває в комі .Прогнози невтішні .В нього були важкі травми .
—Ні ...—Я знову починаю плакати. 
—Прошу вас ,не хвилюйтесь .Це шкодить вам і вашій дитині .Надійтесь на краще .
—Як ?Одна думка про те ,що мій малюк ніколи не побачить свого батька ,про те ,що я втрачу його, зводить мене з розуму .Лікарю ,дозвольте мені з ним побачитись .Прошу вас .
—Гаразд ,але тільки коли докрапає ваша капельниця .І якщо ви заспокоїтесь. Через пів години я до вас прийду .Але довго ви побути з своїм хлопцем не зможете. Самі розумієте,декілька хвилин— максимум .
—Добре . Дякую і за це .
—В коридорі на вас чекає брат. Він дуже хвилюється за вас.Ледь не розгромив нашу лікарню .Прийшлось йому заспокійливе вколоти. Весь час себе в чомусь винив .Ваша мама теж дзвонила .Вона вже в дорозі .
—Можете покликати брата ?—Невпевнено запитую .Не знаю чи готова я до цієї розмови ,але більше не можу її відкладати .
—Добре ,але ви обіцяєте мені ,що не будете хвилюватись. 
—Обіцяю .—Лікар виходить в коридор і за мить в палату вбігає Ноа .Його очі виглядають дуже заплаканими ,а сам він дуже стривожений .Він стає біля входу ,неначе боїться йти далі .
—Ходи сюди ,не прожену .—Іронічно кажу і вказую на сусідній стілець біля мого ліжка.Ноа швидко підходить і сідає .
—Хлоє ,пробач, прошу .Який ж я егоїстичний ідіот .Це все сталось через мене !Краще б я тоді помер ...
—Ні !—Перебиваю його .—Не смій такого казати .—Дивлюсь в голубі бездонні очі брата. —Я більше не хочу навіть думати про те ,що можу тебе знову втратити .—З усіх сил припіднімаюсь і міцно обіймаю Ноа .Той від шоку завмирає ,але скоро приходить до тями і мене починає до себе пригортати .
—Я так сумував за тобою .—Каже мені на вухо .
—І я сумувала.—Щиро кажу і посміхаюсь крізь сльози .
—То ти пробачила мене ,Хлоє ?—Несміливо запитує той .
—Пробачила,бо зрозуміла тебе .Я як і ти намагалась вирватись з тої золотої клітки. Кому як не мені знати як це жити життям ,яке тобі диктує хтось інший .Мені шкода ,що я не помітила погане ставлення мами до тебе раніше .Але ти мій брат —найрідніший і найкращий .Мені так не вистачало тебе ці роки .
—А мені тебе .Я дуже сумував за тобою і Софі .Інколи я стежив за вами .Мала вже так підросла .
—Вона схожа на тебе .—Ми починаємо сміятись .
—Така ж бунтарка .—Додає Ноа. —Хлоє ,я більше не покину вас .Тепер ми завжди будемо разом .
—Надіюсь на це .
—Я з цим усім забув запитати як ти себе почуваєш ?Мені лікар нічого не сказав ,тільки якось дивно посміхнувся і передав ,що ти мене кликала .—Роблю глибокий ковток повітря .
—Скоро ,тобто через дев'ять місяців ,ти станеш дядечком .—Весело промовляю .
—Що ?—На лиці Ноа з'являється усмішка .—Ти вагітна ?—Я схвально киваю  ,а Ноа притуляється головою до мого живота .—Сестричко ,вітаю .Надіюсь ,що характером малюк вдасться в Остіна , а не в тебе .
—Ей .—Обурююсь я .Та моя усмішка знову зникає при згадці мого нареченого .Ноа це бачить і бере мене за руку ,а тоді ніжно торкається мого підборіддя і наші погляди сходиться в одній точці .
—Хло,не переживай .Остін дуже сильний .З ним все буде добре. Ви з ним стільки пережили ,що він не зможе просто так піти з цього життя, залишивши свою кохану дівчину і дитину .
—Це я у всьому винна .Не треба було бігти на ту дорогу .
—Ти ні в чому не винна .Ви обоє постраждали через мене, але я зроблю все заради свого друга .Остін одужає ,я тобі це обіцяю .
—Надіюсь на це ...Знаєш ,я навіть думала ,що Драко —це Остін .Думки ,що він закоханий і Пантеру мене вбивали .А все через те тату .
—Ми набивали його разом з Остіном перед тими самими злощасними гонками .Тому ніхто про нього й не знав .А він тобі напевно не сказав ,що в мене є таке ж ,щоб не ранити тебе і в зайвий раз про мене не нагадувати.
—Напевно ...Як там Поліна ?
Для неї ця новина теж стала шоком .—Згадую про бідолашну дівчину .Вона була в такому ж ,як і я ,стані .Уявляю ,як це дізнатись ,що твій коханий ,який помер декілька років назад виявляється живий .
—Я одразу поїхав з тобою в лікарню .Поля попросила дати їй час .Не знаю чи вона пробачить мені такий вчинок ,але це не змінить мого ставлення до неї .Я все ще її кохаю .—Сумно промовляє .
—Вона хороша і розумна дівчина .В вас все налагодиться.—Щиро кажу .Тоді ми синхронно переводимо погляд на двері в палату ,які відчиняється і заходить моя мама .Вона одразу біліє ,коли бачить Ноа .Неначе якийсь кошмар їй приснився .Вона кліпає очима і похитується.
—Ні ,це не можливо !—Каже вона. Зазвичай вона така спокійна .Вперше бачу на її лиці таку гамму емоцій .
—Можливо ...мамо .—Іронічно каже Ноа .Я бачу як сильно зжимаються його кулаки .Беру його за руку і він трохи заспокоюється .
—Забирайся геть !В те пекло ,де ти був .Що ти вже наплів моїй доньці ?—Мама швидко підходить і забирає від мене руку Ноа .Вона навіть не стала виправдовуватись , одразу пішла в наступ .—Для чого ти тут ?Все ще розраховуєш на майно батька ?Подумав ,що з'явишся через декілька років і забереш все собі ?Я не віддам тобі ні цента ,Ноа !—Моє серце стискається від болю .Хто ця жінка ?Хто вона ?Точно не та мама ,яка готувала мені панкейки з малиновим варенням ,заплітала мені косички в дитинстві ,водила в садок .Тієї матері вже більше немає .Вона лише в моїх спогадах .Переді мною стоїть чужа мені безсердечна жінка .Гроші задурманили їй розум ,вона справді стала монстром. В той момент мене охопив справжній стах .А що як я стану схожою на неї ?Ні ,ніколи цього не буде !Ноа вже хоче піти ,але я знову беру його за руку і зупиняю .Мама роздратовано дивиться на мене .
—Це така твоя дяка за все ?—Запитує в мене .—Ти ж могла померти ,ідіотка !Я ж казала тобі навіть не думати про ті кляті гонки !Он що маємо !!!Все ,про Остіна можна забути ...Ну нічого .В мене є партнер в якого син приблизно твого віку .Одружишся з ним .—Краще б я ніколи не чула цих слів .Яка ж вона мені противна .
—Знаєш ,мамо ,я до кінця вірила ,що ти змінишся .Я стільки терпіла .Надіялась ,що та хороша й любляча мама все ще живе в тобі ,десь глибоко в серці ,але я помилялась .В тебе вже замість серця давно камінь ,а замість розуму касовий апарат .Ти стала монстром ,який думає лише про власне збагачення .Ти стільки років керувала мною і Ноа .Ти зіпсувала мені з братом життя !Та більше я не дам тобі нами керувати .Від нині ти для мене чужа ,ти сама викреслила себе з нашого життя своїми вчинками. Місіс Робертс ,я прошу вас негайно покинути цю палату і наше життя !
—Невдячна ,ідіотка !—Мама замахується на мене ,але Ноа міцно стискає її руку і та з люттю дивиться на нього .
—На вихід ,місіс Робертс .
—Ви ще пошкодуєте ,що так вчинили зі мною .Та кому ви взагалі потрібні без моїх грошей ?Ви б мали бути мені вдячні за все !Це я тут жертва !Ви хоч знаєте як це бути заміною ?Жінкою ,яка просто схожа на помершу кохану !А все через твою матір ,Ноа !Ваш батько завжди кохав її !Завжди мене з нею порівнював !Це нестерпно !Він ніколи не кохав мене так сильно ,як її і я зненавиділа тебе Ноа .Ти її копія .Я не зобов'язана любити тебе !Ти зруйнував моє життя .Всі ці роки мені прийшлось прикидатись хорошою і турботливою жінкою та мамою .Це жахливо !Ви всі зіпсували моє життя і не маєте права мене в чомусь звинувачувати !Ненавиджу!А ти ,Хлоє ,ще приповзеш  до мене .—З лукавою посмішкою каже та .—Без Остіна ти станеш ніким. 
—Не смій згадувати про нього !—Не витримую .—Забирайся вже геть !Я не хочу бачити тебе !Ніколи !—Мама голосно грюкає дверима і виходить.Тоді я не витримую і починаю плакати. Я так не хотіла ,щоб все так сталось .Вся моя сім'я виявилась обманом і брехнею .Лише красивою картинкою .Жах .
—Хлоє ,сестричко ,не плач .Прошу тебе ,рідненька .Подумай про свого малюка .Йому потрібна здорова мама .
—Я просто не можу повірити в те ,що мама так змінилась .Я до кінця вірила ,що вона хороша людина ,але я була не права .Більше не хочу бачити її в своєму житті і моєї дитини теж .Не дам їй зіпсувати  і її майбутнє .
—Знаєш ,коли я дізнався ,що вона силою хоче одружити тебе з Остіном ,то хотів втрутитись .Хотів врятувати тебе ,але передумав в останній момент .Між вами завжди була не тільки ненависть ,а й любов .Я знав ,що в кінці ви будете разом .
—В цій ситуації мені і справді пощастило .Мама ж могла обрати мені й іншого нареченого .Але он бачиш .Як тільки дізналась в якому стані Остін одразу почала шукати йому заміну .Безсердечна!
—Не переживай ,Паркер коли почує ,що в нього скоро з'явиться малюк від тебе ще й з пекла вискочить .
—Він може .—На наших обличчях з'являються усмішки та не надовго .Мій телефон починає вібрувати від якихось повідомлень .Я відкриваю їх і бачу ,що всі мої банківські картки заблоковано .
—Мама таки вирішила перейти в наступ ?—Запитує Ноа ,а я схвально киваю .
—Думає ,що в мене закінчаться гроші і я прибіжу до неї .
—Про це можеш не переживати. В мене своя фірма.Декілька філій в інших країнах .
—Класно .А чим саме ти займаєшся ?
—Дизайн будівель .
—Прикольно .Я так хотіла бути дизайнером ,але мама запхала мене в економічний .
—Знаю .Мені дуже шкода,що вона не дала тобі займатись улюбленою справою ,як і мені колись .Але зараз в нас є шанс все змінити. Мені в команді не вистачає хорошого дизайнера .Ти чудово малюєш ,Хлоє , і я пропоную тобі цю посаду .Звісно ,якщо ти сама цього хочеш .
—Я ?Але ж в мене геть немає досвіду .—Чесно кажу .
—Нічого .З чогось ж треба починати. Переведешся на омріяний факультет і будеш працювати паралельно в мене на фірмі .Звісно ,в тебе буде вільний графік .Я розумію ,що в тебе скоро з'явиться малюк. Я справді буду дуже радий ,якщо ти погодишся .—З усмішкою каже той .
—Гаразд . Дякую тобі Ноа .—Знову обіймаю брата. 
—Мене ще хвилює один велика проблема .
—Софі ?—Невпевнено запитую .
—Так.Мені страшно ,що місіс Робертс і її життя зіпсує .Мені б цього не хотілось .
—Мені теж .—З гіркотою кажу .Мама вже й так зробила нас своїми жертвами .Софі не стане третьою .Я не дозволю їй зіпсувати життя ще й моїй сестрі .—Знаєш,мама геть збожеволіла .Мені здається ,що життя зламало її.В неї проблеми з психікою і їй потрібно лікуватись інакше це ні до чого доброго не призведе .Ми б могли взяти опіку над Софі.Я хочу ,щоб в сестри було краще життя,ніж в нас .
—Погоджуюсь ...Як думаєш ,вона зрадіє тому що я живий ?
—Звісно ,що зрадіє .Спочатку буде злитись ,але потім почне душити від радості .Вона дуже за тобою сумувала .
Тільки ми згадуємо про сестру ,як вона власною персоною забігає в палату .Позаду йде Сара .Коли вони бачуть Ноа ,то ледь не падають .Софі довго мружить очі і тре їх долонями ,а тоді підбігає до брата і повільно доторкається долонею до його щоки .
—Ноа...Мій братик .Ти живий ?
—Я живий ,моя квіточко .—Сестра міцно обіймає хлопця і цілує в щоку .
—Як ти міг залишити мене і сістер злюці-мамі ?—Мала змінює милість на гнів і починає бити Ноа по спині своїм містером Теддіком .
—Пробач мене ,принцесо ,більше я ніколи вас не покину .—Ноа міцно обіймає мене і Софі .
—Саро ,як ви дізнались що ми тут ?—Запитую в дівчини ,яка ще досі в шоковому стані стоїть біля дверей .
—Всі новини гудуть про це .В мене тут знайомий працює і сказав в якій ти палаті .Ми з Софі одразу приїхали .Ноа...Рада ,що ти живий .
—Дякую .Саро ,спокійно .Я не привид .—Ми всі починаємо сміятись з виразу обличчя дівчини .
—Софі ,Саро, в мене є для вас ще одна новина .Скоро в мене з Остіном з'явиться малюк .
—Ура !—Софі починає стрибати на сусідньому ліжку .—Я стану тіткою .Нарешті появиться малюк ,з яким я зможу гратися !—Тоді сестра злазить і доторкається рукою до мого живота .—Малюче ,я обіцяю ,що буду гратися з тобою .Надіюсь ,що характером він буде в Остіна. 
—Ей !—Знову обурююсь .—В мене що настільки жахливий характер ?—Всі сміяться ,а я дуюсь від образи.
—Вітаю вас ,Хлоє .Нехай малюк росте щасливий і здоровий .
—Дякую, Саро .
—А де Ості ?Чому він не тут ?Чому мій улюблений зять зараз не поруч з своїм малюком і нареченою ?—Запитує Софі .Я сумно усміхаюсь ,але не встигаю відповісти ,бо в палату заходить лікар .




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше