Поетка

Ламати!

Ламати!
Ламати!
Ламати!
Ламати – не будувати.
Я хочу тебе обіймати!
Не все тут ламати,
Забути і забувати.
Як тяжко і страшно,
Як гірко і грішно!
І смішно. Так чогось смішно!
Істерика? Може, не знаю.
Тебе я весь час пам'ятаю.
Піди вже нарешті, благаю!
Чекаю, а ти все лишаєш, лишаєш…
Йди геть – тебе проклинаю!
Ганяю тебе і бажаю.
Бажаю!
Бажаю!
Бажаю…

03.10.2018

Людмила Гончарова

Подобається

#2453 в Різне
#620 в Поезія

У тексті є: переживання, перше кохання, поезія кохання

Відредаговано: 10.07.2022

Додати до бібліотеки

Поскаржитись