5.

...нотатки з настрою

13.

...протиріччя вирішуються у просторі наших вагань

та чи ладен той простір усі негаразди й проблеми

які створюють нам наші трикляті оті протиріччя

вмістити в собі для суддівства?.. -

їх сила силенна!..

...думалось так мені ранком з ваганням -

вилазити з ліжка чи ні?..

14.

...у пошуках істини легко так заблукати!

і добре блукання коли у щирості думки супроти нещирості вчинків

задля добра...а як ні?..а як просто з цікавості?..чи від нудьги?..

...виходить тоді...- блукач той є блазнем у святі брехні

з кривляннями в танцях у відзеркалені істин заблуканих...

...бійся засліпнути з розчарувань...

15.

...спочинок?..який?..і навіщо?..

ти - оракул життя!

ти - подовження часу від завтра в сучасне

і знов у майбутнє крізь день сьогодення...

і так без кінця

і так вічно в бутті...у такому не вічному...

16.

...а навколо безліч світів!

і та безліч зійшлася в мені і вона мене цементує... -

навіщо?..з якої причини?..для чого?..чому?.. - 

питаю себе...та чи під силу мені загадку цю розгадати?..

17.

...сонце зимове з морозу червоне дрижить

поспішає до небокраю - зігрітися хоче, напевне, як я...

і світила небесні прагнуть до спокою

...в затишок теплий...

18 (цікавий випадок).

неспішно іду - кроки мої відлунює місто

що спить у нічному тумані

поглянув угору...там місяць мов лампа в плафоні -

скутий місяць не бачить себе у тумані

 а світло наосліп кидає униз

- ...бути скутим у хмарах і силу світла свого витрачати даремно?..

як недоцільність таку оцінити у світі доцільності?..

хай і хибне воно оте сяєво місяця

але ж світить крізь хмари з останньої сили... -

саркастично собі відповів...посміхнувся...

раптом хтось каменем вцілив у лампу ліхтарну

- ...а в місяць не вцілиш... -

з"їхидничав в думці над дурнем отим

який любить трощити скляне і казенне (по суті - своє!)...

...неспішно іду і місто відлунює кроки мої

і сміхи чиїсь і розмови веселі і п"яні

нічийні чужі і знайомі

такі повсякденні в тумані...

19.

...зупинка - загибель у тлінні

життя де усе обертається в попіл

в ніщо

на іграшку долі...

і вирішуй тоді - що є справжнє і цінне?

це небо? це місто? земля?..чи все оте разом?..

і що тоді ти на землі під небом у місті оцим?..

багато обсяде питань громіздких і вагомих -

важких аж настільки

що ніяк не второпаєш тої мети

до якої життям своїм прагнув...

- о! так - кажу я до себе собі. - зупинка загибель...

...а хтось радить мені зупинитись...

20.

...як у гольфі - б"єш по м"ячу до лунки його направляєш і цілиш...

але то гра, то розвага, утіха бажань і марення часу у часі змагань

...а тут - чи іронія долі чи вискал недолі - наше падіння у злидні

не з власної волі мов битим м"ячем до лунки падаєм сліпо слухняно...

...як у гольфі...

21.

...дибіл цей тисне на клин

зненависті й розбрату -

тисне настирно й постійно...

піти  віддубасити дурня?..ні - вже запізно...

розвелося подібних як він поміж нас незліченно...

визнавати це болісно й важко...

то кара нам Божа за нашу байдужість пиху і пасивність

за згоду з негідним...

...допоки нести нам цей хрест?..

22.

...аж з пантелику збиває - чому наші нетрі такі не цікаві

побутовою дійсністю?..та просто! - наші вони і тому не екстремні

тому не прикольні - видом своїм вони в душу плюють нам

знущаються з нас і нашу свідомість пригнічують 

гноблять нас усвідомленням нашої бідності...

так - це наше

іншим це бачити - зась!..

...а не послати би все це на...дуже далеко...

що іще можна сказати на це?..проза буття...побутова буденність...

23.

і вічність страждає на втому...

то наче вві сні... - прокинутись хочу!

не в силі таке споглядати!..

...ще ніколи так сумно мені не було...

24.

після ранкового душу розчісую мокре волосся

і спало на думку мені - що не чесні не чисті

а чисті - причесані але то що не значить що чесні вони...

цікавая думка (сьорбаю каву), відмітив собі я про себе...

та знову ж таки - недовір"я поганий порадник

і вірити кожному також не варто... - як бути тоді?..

як жити зневіреним в чесність в порядність людей?..

і чи гідно мене задаватись таким ось питанням?..

(їм бутерброд, запиваю гарячою кавою)

коротше - життя є життя

і яке воно в тебе - проблема твоя вже...

вирішуй то сам...

25.

...подивись навкруги - як красиво чудово усе!

ранок цей наче перший в житті поцілунок!

цитриновий обрій відчинено навстіж

і співи пташині святою осаною сонцю звучать

вітерець в оранжевім одязі всівся на гілці верби

і плескає ніжками босими в річці й дивується росам

котрі виграють кольорами у променях сонця -

вітер весело їх усміхається...

трави і квіти... - усяка рослинність! поринути хоче