6.

нотатки з настрою

26.

...сумно сьогодні мені -

був на могилах забутого давнього цвинтаря...

порослі лабуззям обвиті плющем

дивом вцілілі хрести -

наче стомлені старці схилились

сидять на сторожі останків людських

що у мирі тут упокоїлись...

ні...то не цвинтар життя -

...тут забута історія...

27.

...розказати не смію тобі таїну...

та - признатись - жахає і вабить ця тиша у часі...

холод пронизав мене

бо зустрівся із поглядом мертвої тиші... -

в ній утрати безцінні даремні жорстокі і злі

там журба і страждання

і муки

і біль...

28.

...той погляд із тиші у часі вагоміший певне за ціле життя -

в ньому відчаю крик і благання невинних...

не знаю - чи смерть має сльози чи ні?.. -

але ця порожнеча є місцем скорботи

притулком глибокого смутку...

29.

...і завжди отак -

і треба заплакати а очі сухі...

і втрата велика й біда невимовна -

стоїш скам"янілий хмурий сумний

...мовчиш...

30.

...так хочеться сонця! над склепом оцим на весь день...

яскравого місяця й безліч зірок - щоб світили до самого ранку!

над склепом оцим стародавнім...

31.

...навіщо і хто скерував на скарання майбутнє моє?..

воно стало огидним минулим

на оглядини випнуло що мої спогади всі в сьогодення...

нетерпіння задухою б"ється в мені!

і прозріння й зневага в очах!..

і помста затьмарює мозок...

32.

...дзвенить ріка дзвіночками до неба

через пороги водоспадом

біжить спішить не знаючи утоми

така весела чиста і прозора!

що аж замріялось мені й собі рікою стати

аби щоб легше нести хрест у злиднях прохача

на милість від моєї Батьківщини...

33.

...дістати десь квітів! не можу без квітів!!!..

час нині зараз трагічний й смутний -

прикрасити якось - хоч штучно! -

потрібно негайно його...

34.

...зібрав у полі квіти й поклав при виході під ільмом

що сторожує людьми забуте кладовище...

подумалось отак... - не тимчасовий я

але й на жаль не вічний...

під вітром скрипнув ільм старезний і міцний

про щось залопотів й сховав у кроні сонце...

...та я вже був далеко...

35.

...вийшов у ніч - неспокійно мені...

стривожено серце стукоче у простір буття

у якому скасовано мудрість...

36.

...не до сміху нині мені -

наше самостягання духовно-тілесних одеж

перетворилося вмить в самозречення беззаперечне...

37.

...в скаженому вітрі у блискавках громі... -

побачив і чую стихію свободи якої не матиму я ніколи!..

і як божевільний сміявся пристрасний в танці

і плакав у хвилях бурхливої зливи...

38.

...де межа за якою немає нам волі?..

чи всі наші бажання й жага до кохання

і всі устремління душі до осягнення волі... -

граничні?..

а може знаходимося нині ми там

де лише відчиняються брами до волі?..

39.

...чую пронизливі скрипи гальм -

переходив не там де дозволено вулицю...

- ...надто аж просто забити себе

колесами власної видумки... - думав й дивився на фари

повз вуха пускаю лайку шофера... -

як оцінити ці фари що впали й лежать но дорозі?..

цікаво... - вирішую в думці задумливій

п"яний...

40.

...споглядаю потік нескінченно-шумливого людства

і стовпище порухів рухів облич голосів різмаїття

і вкотре себе вже запитую - де ми ?..у якому столітті?..

...ех! запитання мої...запитання...

хвала Господу! - дав нам життя і цей день..

41.

...з"явилося сонце і вітер сховався

в обіймах ширококронної липи в моєму саду

яка усю ніч купалася в сяйві яскравого місяця...

синьоока красуня ріка зоріє до озера й грається рибками...

гримить бубонить старий млин розтирає зерна у борошно... -

...так! буде гарним цей день...