ЧИНУША

                   ЧИНУША

                  10.03.2013 р

_______________________________

Як тоді… колись  було – так і тепер

Крик дитини… Життя нове…. Світ завмер!

Народилася маля  – він не знав

Ще тоді він свого брата вже продав.

Народився , ходив в школу в один клас

Він , як всі, сміявся мріяв серед вас

Ні... Нічим  не відрізнявся він тоді

Та  і  були ми у той час всі молоді

Тільки, все ж таки,  для кожного із нас

Шлях земний уже прокладений в свій час

Ще ніхто не знав … А Доля вже була

Для маленької душі… на шлях звала

І не знав про це той хлопець у житті

Що чиновником він буде … Мрії ті,

Що народяться у школі, – то пусте

Що  наука  буде нова…   все про те,

Що  перо, бумага палка, просто – ЧИН

Там багато вже таких … Ти не один.

Ти -  чиновник…. Совість десь там спить

 То нічого…. Головне – дітей своїх кормить

Та  ще й так , щоб з маслом і до масла… -

Вже забув , що мріяв про прекрасне…

Іще вчора ти , як всі , ходив

А тепер – начальник... Бач спітнів

За столом у кріслі спину гнуть

Ох! І непосильний оцей труд!

Ненормований службовець все рипить

На людей він  зиркає… Ричить

І нема йому там діла - , що болить

Йому  б тільки гаманця свого набить

І зарплата для чинуші  - народ дав

То копійки … Він стократно вже украв

А не вкрав… То з тебе брате, він візьме -

То  за те, що мало грошей… Дай іще!

То за те, що він чинуша – бюрократ

Він тепер тобі , мій друже, вже не брат

Він тепер на службі, брате, - що б и знав

Він тепер на тебе, брате, працював!

Є закон… він не підкупний, він служник!

Або просто  для народу – він НУЖНИК!

Хоч – не хоч,  а  він ФІГУРА! І про це

Нагадає він , звичайно, і вікно те

Він забув уже давно – посаду цю

Він отримав він народу… Чергу жду

Під дверима… до обіду всі стоять

Все… Обід… - на вулицю гулять!

Двері клацнули , закрились – там ВОНИ

Там чиновники, службовці  хліб собі

Без турботи , без  напруги сало жруть

«Може ж там – після обіду , щось дадуть…

Може довідку мені , нарешті, мать їх так

Вже народять грамотєї… Хватить жрать!

Та це потім … А сьогодні він малий

Космонавтом, командиром він хотів

Комбайнером, трактористом  - хліб ростить

Зневажав  він бюрократів… Життя жить

Буде він колись , щоб знали, патріот

Ось літак  летить у небі… -  він  пілот

Поважатиме всіх старших… Він тоді

Він з народом, він же виріс  серед них.

Та не так та Доля курс взяла

І дитину ту за руку повела

Так, дорослішав, Чинуша…. Ще тоді

Він  не вірив , спав спокійно у ві сні

І не знав, що скоро буде …- Боже мій!

Доля виведе його  на шлях прямий

Хто , як міг, у цьому світі шлях долав

На заводі, в полі, шахти будував…

Піонером був колись – книжки читав

Де тепер ти піонери? – Він не знав..

Ні… ! Не так… Він так не буде!  Боже мій!

В Бога  вірив… Хрест носив…  не посмів

Брата  зрадить, батька , матір – все, що мав

Він , як всі  тоді,  здавалось,  про них дбав

Мрії мав, цінив добро… –  Ліпив «косяк»…

Люди ж ми! Повинні знати – що і як.

Та Чиновник той  в душі його дрімав

Ось освіту він  закінчив , диплом мав

Гроші… Гроші… І достаток – ось тоді

І проснувся той Чиновник у душі

Будувати став кар’єру  - тепер він

Вже окремий… Особливий … Стільки змін!

Маєш крісло і портфель – тепер він Бос

І забув , що бігав босим на покос

Має владу і посаду – як же так!

Він тепер слуга народу – Бачить всяк!

Він  тепер за  наші гроші  хліб жує

Непогано і спокійно крісло мне

Ще зарплату не маленьку народ дав

Щоб він вчасно оту справку йому дав

Щоб з повагою і честю до людей -

Все забув  чиновник той… тепер лакей

Головне, щоб крісло було …  ЧИН по ЧИН

А що люди…  Нехай знають який ВІН!

І в його тепер нічого не болить -

Пенсію забрать?  - Це можна… В суд ідіть!

Головне, що б його діти їли хліб

І до хліба було масло… Сир лежить…

Щоб  путівка серед літа… Стаж  летить

Він тепер не так , як всі!  Життя спішить

Що ж до того, що слуга…  можу сказать:

Я начальника свого ціловать

Буду в губи , в руки , в лікоть – не біда

Головне, що б угодити… В жопу? – Да!

Не піду я більше тряпки  продавать

Буду  все, що скаже Бос я виполнять…!

От такої!! Тіло виросло… Чинуша підростав

Він тепер все на готівку спів ставляв

І забув він , що  з народу – Раптом ГОП!

Скоротили… вигнали…- І знов в народ…

Люди добрі… Бога бійтесь! Я весь ваш!

Ми ж сусіди… Дайте місце! Знов до Вас…

Я ж виконував накази…  То ВОНИ

Мене гнули і сношали без нужди

Я ж , як Ви…., мої рідненькі…, золоті

Все страждав… пенсію ждав… А Ви? А ВИ?

Я виконував накази… Я не знав

Що мене погонять з відти… Що я мав?

Ну зарплату… Крісло мав…і стіл я  мав

А про те, що в шию  торчма… Я не знав…

Це вони – оті начальники… ВОНИ