ВІРНІСТЬ

                                    ВІРНІСТЬ

                                 13.03.2010

___________________________________________

Десь на стовпі  - край садиби,

Де цвіте калина,

Гніздо звела, поселилась

Лелеки родина.

Журавель , як той господар,

Крила розпускає,

А лелека яйця гріє -

Діток зберігає.

Подружились, полюбились -

Кохання пташине…

Разом все життя – до смерті…

Час так тихо плине.

Нема життя без надії -

Журавель курличе.

Народяться  журавлята -

Життя їх покличе.

А тепер вони маленькі,

Роззявивши рота,

Пригрілися під крилом -

Така в них робота!

Журавлиха рано вранці

Все  росу збирає.

Журавель приносить їсти  -

Щастя  їх єднає

Скоро , скоро їхні дітки

Підростуть, окріпнуть.

І тоді всі разом , мабуть,

Полетять , розквітнуть.

Журавель злітає в небо-

Покружляє в небі,

А в гнізді його дружина -

Ну чого ще  треба?

Ясне небо – синє, синє!

Сонце вже на сході…

Зелені луги в долині -

Жита десь там, в  полі.

Все цвіте, життю радіє.

Сонце, небо – воля!

Журавлиха  яйця гріє -

 Така в неї доля.

Вдарив грім десь зовсім близько,

Зачорніло небо…

Спалах блискавки десь рядом

Засліпив.. - Не треба!

Загорілась та садиба -

Горить стовп по п’яльця.

Журавлиха  своїм тілом

Прикриває яйця.

Журавель несе у клюві

Водицю  із річки.

Поливає зверху яйця…

Може йому сниться?

Все літає, носить воду -

Люди десь там, низько…

Це сім’я його згорає -

А він тут, так близько!

Не злетіла журавлиха -

Із стовпом палає.

Прикривала яйця доти,

Поки життя мала.

Журавель літав над ними

Все кричав до болю,

Потім  в небо він піднявся

Крила склав від горя.

Каменем упав із неба

Розпласталось тіло.

Стовп згорів – нема лелеки..

Товпа оніміла!

На очах людей – погляньте!

Така вірність – люди!

Ну а ми? -  Як ми живемо?

І що з нами буде?