Поезія, написана серцем

Воїну і народу

Я букет з калинового цвіту

В саду уранці посплітаю,

І на могилу свіжу покладу,

Великий воїне, котрого поважаю.

Своєю кров'ю поле,

Неначе краплями роси зросив,

Своєю думкой море,

Човнами розуму у вічність переплив.

Своєю піснею колись

Міг Ти надать усім наснагу,

Колись молитвами моливсь -

Не стати б жертвою снаряду :

Таким ж і став...

Своє життя у вічність передав,

Але ж воно не згасло!

Іще живе в іскрі і пам'ять, і надія,

Звучить іще юнацьке гасло:

- Слава Україні, о Санта Марія!

Ще не згасли бої на Донбасі,

Ще не згасла пам'ять про Майдан,

Та я вірю, що битви погаснуть,

Але пам'ять згасити не дам,

Бо минуле, хоч близьке, хоч дальнє

Вже не зможе ніхто змінить,

Не поверне життя рука стальна,

Але зможе живих захистить.

Все минуле - наука велика

Про помилки розумних людей,

Там і доля буває столика

І дволикі звабляють людей.

Ми повинні помилки ці знати ,

Аби знову не повторить,

Ми повинні минуле згадати,

Але нове інакше творить,

Щоби мир і всесвітнеє щастя

Поєднало навіки весь мир.

Щоб прогнали разом всі нещастя,

Щоб творити історії вир.



#4433 в Різне

У тексті є: поезія, поема

Відредаговано: 21.03.2018

Додати до бібліотеки


Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше