Пограємо?

♡♡♡2♡♡♡

М'які, теплі, я відчуваю смак маталу.. крові? Відкрила свої очі, вони так близько до глибокого, синього океану, я почала тонути і задихатись в ньому.. Я раніше писала, що філософія не моє? Так ось, охорона скасування! Коли він біля мене, то це стає основним видом діяльності мого мозку.
—Я не хочу руйнувати цей романтичний момент і зовсім не проти, щоб ти ще так полежала, але якщо мій батько це побачить, то подумає, що донька його найкращого друга - розпусниця: розляглася на мені при першій ж зустрічі, а я не хочу втрачати можливості бачити тебе.


Я проводила по губі, як різко забрала руку і дала ляпаса(він виявився болючим для мене і морально:я не хотіла завдавати йому болю, і фізично: моя долонь уся горіла від цього удару)
—Це за "легку поведінку",-він дивився на мене очима ображеного щеня, тому я додала,-я трохи заділа твою губу при падінні, обробити?
Його погляд став м'якший.
— Хіба поцілунком.
—Я не проти прикусити ще верхню. Хоча... мріяти не забороняю,- усміхнено це сказавши, я елегантно встала і попрямувала до вітальню. 
—Дуже радий відновленню нашої дружби, Брате. У тебе чарівні діти і дружина, несказанно радий знайомству з вами!-обіймаючи, прощався Влад.
—Обопільно. Найблищим часом чекаємо вас у нашому домі.

Вийшовши з атомобіля, на подвір'ї мого будинку з бюті-кейсом, чохлом в якому, ймовірно, сукня, мене зустрічала Ніка:
—Моя люба! Нарешті, я тебе зачекалась,- незважаючи на всі ці штуковини, обіймала мене подруга.
—І я скучила! Ми були на вечері у татового друга. Там такий красунчик живе, я вже встигла впасти на нього і поцілувати,-сміючись сказала я, заходячи в будинок.
—Нуу, подруго, я не здивована,- іронічно відповіла Ніка,- а інші як?
—Вони-друзі.
—Ах, ну звісно! Ти в курсі, що вони так не вважають?
—Давай про тебе,- з усмішкою промовила я,-як твої листи?
—Сьогодні також був в поштовій скрині із зеленою трояндою.
—Виходять кольори веселки, а коли буде фіолетова, то ви зустрінетесь,- розгадала і проспойлера я.
—А й справді, ну ти й Шерлок,- найменша причина і Ніка вже мене обіймає, це її улюблений спосіб вираження почуттів.
—Я й досі впевнена, що це Нік, 
він на тебе таак дивиться,
у вас навіть імена одинакові.
Та й тобі вже давно пора знайти когось, кого не шкода задушити обіймами.
Сміх заповнив кімнату, а згодом його замінила музика під яку ми співаючи, танцюючи, корчачи пики, збиралися на вечірку,  вже ж, ми- дівчата.

—Сексуально, але не надто. Беллі, ти така красуня!- із захватом коментувала Ніка.
Дивлячись у дзеркало, я розуміла, що Ніка права, у мене дуже гарна зовнішність: великі зелено-голубі очі виділяються на дитячому личку(дитяче, бо у мене рівномірний світлий тон і чиста шкіра), носик Барбі, пухлі червоні губи і ямочки, коли сміюсь. Волосся контрастує, бо каштанове і нагадує голлівудські локони, але зараз воно випрямлене і зібране у кінський хвіст.У мене гарна фігура, худенька, але маю все, що подобається протилежній статі.
На мені білий, шкіряний, вкорочений і без лямок топ, такої ж тканини шорти на високій талії, вільного крою, короткі, але прикривають достатньо, білі кросівки на товстій платформі і на верх чорний оверсайз піджак Марка(ледь випросила, він хороший брат, але мені здалося, що цей елемент костюму займає більше місця в його серці, ніж я).
—Ніко, у нас, здається, спільна генетика, щелепа Ніка просто на рівні асвальту від твоєї вроди.
І це чиста правда: великі, виразні яскраво-голубі очі, густі вії, маленький носик і акуратні пухлі губи. Ми однакового росту і статури. Вона шатенка із смаглявою шкірою. На ній маленьке чорне платтячко від Діор і акуратні чорні туфельки.
Месенж(на смартфоні Ніки) від групи "живемо так само як набираємо текст. швидко і з купою помилок"
«гьорлз спускайтесь»

—Хай, дівчатка- привіталася Роксі, коли ми сідали в чорну БМВ.
—Привітики, красуні,- милим голосом сказала Ані,- у вас бомбезний вигляд.
—Навзаєм! Ви читали статтю про Коула?- перетнулась з ним на якомусь заході і відтоді Ніка закохалась в Спроуза.
—Він там гарячий.
—Хтось захворів?- дівчата засміялись,- сорі, я послухала.
—Беллі, ми звикли,- усміхнулась Ніка.
Ми просміялися всю дорогу.

—Нічогенький будиночок у Ніка,- оцінилила Роксі.
І справді, він великий, можна сказати типічний, американський, заповнений людьми і наповнений музикою. Згадайте будь-який вихід зірок з машини на червону доріжку. Згадали? Це добре, освіжили пам'ять, тому що це взагалі не про мене. Відчинила двері, виставила дві ніжки, встала, зробила крок і перечіпилась об трутуар.
—Белло, ти впала?
—Ні. Вирішила почесати колінки об асфальт.
—У тебе тече кров і, ймовірно, будуть синці. Чому ти така не обачна?
—Потрібно було твоєму водієві ближче припаркуватися, Роксі,- злісно відповіла я і попрямувала в будинок.
Коли відбуваються подібні ситуації, я себе не контролюю, хоч і рощумію, що сама винна. Шкода, що під прицілом опиняються найрідніші. 
—Привіт, Белло,- Нік(організатор цієї вечірки)перший хто мене зустрічає і поширює руки для обіймів, я ж в свою чергу іду просто нього. Раптово мене притягнули до себе і я опинилась прикутою між НИМ і стіною.

 

 

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше