Глава 30. Знайомство з батьками

- Може, не варто з ними зустрічатися, навіщо вони тобі? - вмовляла я свого майже офіційного чоловіка від зустрічі з дорогими родичами.

- Не вигадуй, Наталко! - грізно і сурово відповідає.

Навіщо йому цей стрес перед концертним туром?

Тимур післязавтра летить на три тижні в тур Європою, а я залишаюся стерегти сімейне вогнище, так би мовити. Але вперлася людина рогом, хочу познайомитися з батьками і попросити мою руку офіційно (забирай і ноги, хто ж проти!). Відмовляю – ні в яку, але, як то кажуть, від долі не втечеш, тому з легкої руки маман зустріч сьогодні ввечері відбудеться.

Нехай уже Карімов побачить і усвідомить повну глибину ситуації ... Як чоловікові, йому все одно доведеться з ними періодично перетинатися, тому розслабилася і отримуєш задоволення, Наталю.

- Як хочеш, вони дуже специфічний народ, - готую морально Тимура, подумки підбираючи вбрання на вечір. Що б такого гарного вдягнути?

- Як і ми з тобою, - ой, не знаєш ти ще нічого.

- Тоді о 18:00, адресу скину, хочу ще в офіс заїхати, - поцілувала коханого і поїхала.

У нас серйозний захід планується, компанія знову боролася за тендер по малюванню аніме і ми за попередніми результатами виграли! Клас! Мрія здійсниться і буде в мене власне аніме!

- Лєро, ну що? Коли результати оголосять? – нервово ходжу довкола столу, де стоїть ноутбук.

- Ось-ось повинні вже, Наталко, не хвилюйся, навіть якщо тут не виграємо, буде ще тендер. - навіщо вона мене заспокоює? Звичайно, це не останній шанс у моєму ще зовсім молодому житті, але все одно хочеться перемогти!

Пікнула пошта і ми стрімголов кинулися до екрану.

Я відібрала нахабно мишку (не розумію людей, які бояться відкрити і побачити результат, незнання чи очікування, як на мене, в рази страшніше), клікнула на мейл і швидко пробігла очима по тексту.

Ура !!!!!

- Лєро, ми виграли!!! Ми - суперкруті! – кричала від радості та захоплення!

- Так, ми молодці! - вторила подруга, так само щиро радіючи перемозі.

– Так, сьогодні погуляти не можемо, переносимо на завтра. Запрошуй всю проектну команду, влаштуємо тім білдінг. А зараз розпочинаємо проект! Усіх до конференц-зали, зараз я підтягнуся, - треба бути в образі, я ж бос! Рада, аж пищати хочеться! Але ж бізнес-леді Суботіна незворушна і впевнена у своїй силі жінка, не годиться тут пищати від захоплення. Але душа тріумфувала!

Цілий день продуктивно пропрацювали, підготували драфт проекту з усіма необхідними регаліями – таймінгами, майслоунами, драйверами, спонсорами, челенджерами, коучами та іншими атрибутами проектного менеджменту. Ох вже ці модні фішечки, але треба.Трохи запізнювалася, адже пробок у моєму розкладі не було заплановано, але вже є, як є, значить приїдемо пізніше, мені розчаровувати батьків не вперше, тож переживуть.

- Наталю, у тебе є 15 хвилин, час пішов! - Карімов сьогодні сам на себе не схожий, то завжди спізнюється, а тут влаштував мені рознос.

Але буду слухняною дівчинкою, все ж таки переживає, навіщо додатковий стрес?

Потрібна сукня яскраво-синього кольору, нейтрального фасону, чекала мене на вішалці, підбори під стать, злегка оновила макіяж, заплела косу, готова до бою!

Передчуваю тактичну битву.

- Красива? - вирішила уточнити щодо дрес-коду, а то пам'ятаю у Тимура є галочка на цей рахунок.

- Дуже! - навіть не глянув, одразу потягнув до виходу, ну ось, даремно старалася. - Наталко, до батьків хоч гола приїжджай, тобі краще знати формат та обстановку.

Ні, голою не варто, а то татка удар хватить, Андрія інсульт, ну а маму ... нічого їй не буде, загартована жінка.

- Зрозуміла, тоді поїхали.

Сіли, пристебнули паски безпеки і вперед.

- Мені треба щось особливе знати про твоїх батьків? - Тимура не те, що не відпустило надвечір, а навпаки, трусить, як зайчика сіренького. Що ж ти полохливий такий?

- Не сприймай все серйозно, вони лицеміри та егоїсти, їм на мене майже начхати, вони задоволені життям та один одним. Важливим є статус, гроші та перспективи, а ще зовнішнє благополуччя. – дала короткий лікнеп життєвих цінностей сім'ї Суботіних.

- Зрозумів, - відповів Карімов. Що ти зрозумів? Везу свого котика на розтерзання вовкам у овечій шкурі… Хоча поклавши руку на серце, і наречений теж не простий у мене. Дасть відсіч. Сподіваюся.

- Приїхали, – показала місце для паркування біля нашого будинку, вийшли з машини та пішли ловити кайф від приємного вечора.

Мама стояла на ганку, красива, ідеальна, як із картини.

– Це твоя мама, – не спитав, а саме констатував Тимур. - Видно, що ти її донька. Краса від мами. Як і осанка, погляд.

– Не від тата точно, – прокоментувала очевидне. Мама, як справжня практична жінка, виходила заміж за принципом «чоловік повинен бути трохи красивішим за мавпу», щоб на його фоні блищати.

- Доброго дня, я - Тимур, майбутній чоловік Наталі, - почав наречений із головного.

- Я мама Наталії, проходьте до будинку. Там батько з Андрієм чекають на вас. – величний аристократичний кивок і мадам пішла. Ох вже ці її прийомчики.