Глава 11 "Нове життя"

Ден

Що знає ця дівчина, яка так швидко і надійно пробралася у моє серце? Таке відчуття, що вона дивиться на мене і бачить наскрізь. Вгадує бажання, вражає сміливістю і дивує безмежною ніжністю. Що ж ти ховаєш у собі, Ліє?

Ти змінила моє життя за два дні, а я навіть не можу пояснити, як це сталося. У мене дах зносить, коли торкаюсь її губ, ніжної шкіри… Заплющую очі, а тіло одразу згадує її гарячі дотики й стає спекотно. Лія спить на моїх колінах вже дві години, а я все ніяк не наважусь піти. Обіймаю її й не бажаю відпускати. На тумбочці світиться її телефон, і я обережно підводжусь. Лія щось буркоче тихенько, перевертається на бік й вкривається ковдрою майже з головою.

Телефон блимає новим повідомленням, але звички читати чуже листування в мене немає, я просто вимикаю звуки, щоб її не розбудили. Декілька секунд на роздуми і будильник вимикається також. Схоже, їй потрібний гарний відпочинок і спокійний сон. Дивлюсь ще трохи на сплячу красуню, а потім вимикаю ноутбук, світло й покидаю квартиру. Спускаюсь на вулицю і прохолодне повітря трохи освіжає думки. Як мана якась, нічого не можу з собою зробити, коли ми разом.

Стосунки? Я сам говорю з нею про стосунки, хоча ще два дні тому вважав їх повною дурнею. Таке відчуття, що Ден Райт повністю змінив своє життя, коли вперше побачив її очі. Леді в чорному виявилась ніжною, тендітною і дуже милою дівчиною. Тільки от звичка ховати ці якості робить з неї залізну леді, байдужу й холодну. Сідаю в авто й проводжу долонями по обличчю. Згадую, як злякався, коли вона не відповідала. Скільки всього передумав, був готовий вже вибивати двері, якби Лія не відчинила.

А яка вона мила, коли сонна! Яка пристрасна, коли я її цілую, і як соромиться, коли діло доходить до серйозних розмов. А те, що я сам зупинив наше безумство, говорить про почуття. Я справді не хочу її змушувати до сексу і тим паче щоб вона потім шкодувала. Хочу її страшенно, але без примусу й поспіху. Українка з таким незвичним ім’ям причарувала американського холостяка. Усміхаюсь й заводжу двигун. Потрібно поспати, щоб завтра втілити свій задум з побаченням й продовжити наше спілкування. Коли від’їжджаю, бажання повернутись накриває головою, але я стримуюсь. Всьому свій час. Вперше в житті я хочу все робити правильно й отримую від цього нереальне задоволення. Коли вона відкривається переді мною, крок за кроком розповідає про свою сім’ю і ділиться планами, я відчуваю довіру. Вона мені довіряє і я доведу, що теж відкритий перед нею.

Вже від’їхавши, розумію, що забув у Лії свою куртку, бо мені й у футболці спекотно. А коли згадую, як вона її знімала… Терміново потрібно в душ і бажано під крижану воду. Живу я неподалік, тому через п’ятнадцять хвилин вже у квартирі. Спочатку приймаю душ, а потім падаю на ліжко й намагаюсь заснути. Весь час перед очима спляча Лія, а на губах смак її поцілунків. Засинаю з великим бажанням побачити її знову, пригорнути до себе й вже не відпускати. Та нічого, завтра в нас буде достатньо часу, щоб набутися вдвох.

Зранку збираюсь швидко, бо з думками про Лію забув ввімкнути будильник і проспав. Коли заходжу до кабінету, передня парта пустує, як я і думав. Точніше, планував. У нас сьогодні буде індивідуальне заняття з красунею українкою. Народ готовий слухати, а я думаю тільки про дівчину, яка оселилася у думках. Навіть відмічаю те, що мене не дратувала натягнута усмішка Кріс на рецепції. Починаю говорити, а народ шелестіти своїми записами.

Колись мама мені сказала, що у мене є дуже корисна якість — я добре вмію перемикатись між темами. Хоча, мушу визнати, сьогодні це зробити було важче. Заняття проводжу без перерви й залишаю на дошці нове завдання. Знаю, що забагато, але такий вже я вимогливий викладач. Коли всі розходяться, дістаю телефон й набираю повідомлення.

Я: Красуня виспалась?

Як добре, що в анкеті, яку заповнюють учасники курсу, є обов’язкове поле теперішнього місця проживання. Інакше не знаю, як знайшов би вчора Лію. Мабуть, стукав в усі двері, що є в будинку. Ніколи не відчував такого хвилювання за людей, які не належать до членів сім’ї. А вчора наче з цепу зірвався, все мені уявлялось, що дівчина в небезпеці. Телефон вібрує і на екрані з’являється повідомлення.

Лія: Ти вимкнув будильник? Навіщо?

Я: Хотів, щоб ти виспалась, — надсилаю й усміхаюсь, згадуючи вчорашній вечір.

Лія: Я пропустила заняття, дякую.

Я: На тебе чекає індивідуальне сьогодні ввечері. Готова?

Уявляю, яка вона зараз розгнівана. Як збирається мстити. І її очі, що палають від обурення.

Лія: До чого?

Я: До заняття крихітко. А ти що подумала?

Не стримую сміху, бо схоже, красуня теж думає не про те. Іскри між нами літають все активніше і колись станеться вибух. Я більше не зможу стримуватись і дозволю собі те, про що мрію ще з першого навчального дня.

Лія: Коли?

Я: Сьогодні ввечері. О сьомій я по тебе заїду, повечеряємо у ресторані.

Лія: Щось не схоже на заняття.

Я: Викладачу видніше, як краще проводити заняття.

Лія: Добре, викладач. Я буду готова о сьомій.

Усміхаюсь й підводжусь. Ох і кішечка! Виходжу в коридор, даю декілька завдань Кріс і спускаюсь до авто. Давно збираюсь навідати маму, вона скоро почне ображатись, що син так рідко з’являється. Тому сідаю за кермо і їду до батьківського будинку в Брукліні. Нещодавно вони придбали новий, набагато більший за попередній. Люблять, коли багато вільного простору, а мені здається, що у такому будинку навіть зустрітися важко. У діда теж великий будинок, а він живе в ньому один і категорично відмовляється переїжджати до батьків. Мені його будинок більше нагадує музей, а не житлове приміщення. І там, до речі, завжди прохолодно, наче в склепі. Мабуть, дід має свої переконання щодо молодості та краси.

А найголовніше те, що він не рідний батько Олегу Райту. Бабуся прилетіла в Америку до родичів вже з дитиною на руках. Потім зустріла діда й він всиновив батька. Від цього таке прізвище у поєднанні з українськими іменами. Чоловіки з сім’ї Райт одружуються на українках, і батько теж не був виключенням. Він свого часу теж оголосив бунт і жив в Україні, мав невеликий бізнес і одружився. А коли померла бабуся все ж переїхав і займається сімейною справою. І ця зустріч з Лією, теж українкою, дуже схожа на доленосну. Мабуть, ця віра в долю в мене від мами. Вона все життя слідкує за різноманітними знаками долі й намагається їх розшифрувати. Під’їжджаю до будинку й крокую ідеальною доріжкою до дверей. У саду працюють якісь люди, але мами не видно. Вона не напружує себе такою роботою. Натискаю на дзвінок і через декілька секунд чую кроки.