Поклик серця

Частина 2. У божевіллі ночі

Хай буде всім відомо,

Що буревій кохання вбити здатний!

Клянусь Аллахом, якщо це так,

Недовго жити залишилося мені, і сонце

Довіку не буде більше мені сяяти!

Берберський поет

(переклад авторський, вільний)

 

Анна в останній раз перевірила сплячого Віталіка і, підфарбувавши губи, вийшла разом із Сергієм на вулицю.За пару хвилин він підкотив до будинку свій "Ауді".

- Я знаю одну симпатичну місцинку, - підморгнувши, сказав Сергій.

За останні півгодини він разюче змінився. І Аня, сидячи поруч на передньому сидінні, з задоволенням розглядала його. Іваницький не дуже це помічав, оскільки зосередив увагу на дорозі та своєму піднятому настрої. Сергій поголився, причепурився, привів себе в порядок, одягнувся належним чином і для Анни став неперевершений. Блактині очі блищали в передчутті чогось незвичайного, що повинно було сьогодні статися.

Анна з насолодою вдихала давно забутий, але до болю рідний запах його туалетної води, яку він досі так і не змінив. Це її буквально приголомшило, але було так приємно. Аня вже зовсім викинула з голови думки про нещасного миколу, і більше вони її сьогодні не турбували. Вона посміхнулася і дозволила собі зустрітися поглядом з усміхненими очима Сергія. Він почувався чудово. "Невже це я на нього так вплинула?" - подумала Анна, і обличчя її миттю освітилося неповторним шармом, а очі блиснули несамовитим янтарним блиском. Сергій від цього мало не врізався в стовп. І Анна, заливаючись грудним сміхом, порадила йому краще дивитися на дорогу. Вона була шалено щаслива і тому дійсно прекрасна, як ніколи!

Автомобіль під’їхав до невеликого, але яскраво освітленого ресторанчика, розташованого в напівпідвальному приміщенні. Коли вони увійшли туди, Анну огорнула інтимна, таємничо-притишена атмосфера. У залі в напівтемряві мерехтіли різнокольорові вогники в такт повільній хвилюючій музиці.

Анна ахнула від захоплення.

- Справді, чарівно, - сідаючи поруч з Сергієм за віддалений столик, погодилася вона.

Людей було мало, але цей куточок виглядав найпривабливішим.

- Я припускав, що тобі сподобається. - Він присунув під нею стілець і покликав офіціанта. Меню лежало на столі. Тут Аня згадала, що з ранку нічого не їла. - Я бачу, ти зголодніла. Можеш замовляти все, що хочеш.

Аня глянула у віньєтку, і очі її округлилися від жаху.

- Боже мій, які ціни! Кошмар! І ти тут часто буваєш?

Сергій білозубо усміхнувся:

- Та вже нечасто. Чи ти думаєш, у мене грошей кури не клюють?

- О, яка честь! І це заради мене ти збираєшся викинути стільки грошей?

Тепер чоловік уже сміявся щосили.

- Чого ти так переживаєш? Боїшся, що я змушу тебе платити?

Примружившись, Анна скорчила гримасу.

- Якщо ти не перестанеш насміхатися з мене, я замовлю зараз весь асортимент ресторану, і тоді ти не розплатишся з ними довіку!

Вона демонстративно повернулася до офіціанта і замовила кілька найдорожчих страв.

Переставши сміятися, Сергій несподівано схопив руку Анни в свої гарячі долоні.

- Я сьогодні зроблю для тебе все, що завгодно.

На доказ він припав губами до тремтливої долоні. Анна в сум'ятті замовкла, думаючи, чи не збожеволів він. Альтруїзмом Сергій ніколи не відрізнявся, а подібні вчинки були для нього надзвичайно не типові. "Я, напевно, сплю", - промайнуло в Анни, але вона не могла відірвати погляду від його очей. І тільки так вона зрозуміла, що говорить він щиро. Їй слід було негайно піти додому, але... шлях назад був відрізаний.

- Може, потанцюємо, поки принесуть замовлення?

Молода жінка нерішуче кивнула, озираючись на всі боки.

- Тут можна, - запевнив її супутник.

Вставши з-за столу, він на мить зі страшною силою пригорнув її до себе. І Анна віддала себе на його волю. Вона обвила руками його шию, і вони повільно попливли хвилями чарівної музики.

Сергій обережно доторкнувся губами до її шиї, потім до щоки і, нарешті, в одну секунду зламавши слабкий і марний опір, до прочинених її губ.

Анна мало не скрикнула. Яким до болю ніжним був цей поцілунок, яким солодким і забутим! Як давно її так ніхто не цілував, так, як уміє тільки він один. І їй знову захотілося крикнути на весь світ: “Я кохаю тебе!”

Все, що відбувалось, здавалося їй дивним сном, і складалося враження, ніби перебуваєш у казці. Сергій обіймав її, шепотів ласкаві слова, цілував... Неймовірно!

Танець закінчився, але відчуття дива не минало. Анна мовчки опустилася на стілець. Їй хотілося сказати так багато, але вона не наважилася. Що ж все-таки відбувається? Як вона могла опинитися в подібній ситуації? Адже це фактично зрада. Розумом не збагнути. Видно, виною всьому глибоко поховане в її душі почуття, яке раптом вирішило, що йому час з'явитися на світло. А, можливо, просто збіг обставин. Але Анні зараз зовсім не хотілося заглиблюватися в цю думку, тому що принесли нарешті замовлення, і вона змогла втамувати свій голод. Хоча їй раптом здалося, що зголодніла вона зовсім за іншим.

Зі стану задумі Анну вивів звук пробки, що вилетіла.

- На честь чого ми сьогодні п'ємо шампанське? - поцікавилася молода жінка, спостерігаючи, як Сергій вміло наливає вино.

- За цю дивовижну ніч, - сказав він, піднімаючи келих. - І за тебе, звичайно.

- Може, поясниш причину?

Сергій на мить задумався. Але обличчя його знову осяяла глузлива посмішка, яка завжди так приваблювала Анну.



Ліна Алекс

Відредаговано: 11.02.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись