Глава 6

Кілліан

Понад усе я не люблю нахабних паняночок, які вважають, що до їхніх ніг усі будуть укладатися штабелями. Саме такою мені і здається Маріанна Трені. Ні, ну треба ж бути настільки нахабною, щоб сісти до мене в машину! Думала взяти мене натиском, розумію. Моє обличчя не сходить із перших сторінок Драконячої газети.

Я — мер міста Левитанія. Летючого міста Драконячої імперії. Навколо мене щодня намагаються витися сотні красунь від орчанок до ельфійок, і навіть дракониці. Які тільки способи вони не вигадують, щоби підчепити мене на свій гачок. І тільки ця красуня з дитиною примудрилася зацікавити.

Треба ж таке — вдала, що я для неї таксі. А потім заявити комусь у трубку, що вона відправляється в місто, щоб підчепити багатенького дракона. Перестаралася красуня.

І яким же задоволенням було роздратувати її на співбесіді! Ні, ну хороша ж актриса! Ще й у клуб співачкою хоче влаштуватися. Ну-ну. Співачок моєму другові Штарлю цілком вистачає. Мій помічник відбирав їх ще на землі. А тут якась дракониця, яка бажає знайти заможного чоловіка, влізе в їхні ряди? Авжеж.

Таки так, стати продавчинею в магазинчику — нижче її драконівської гідності. Але я ж усе розумію. Бідолаха після розлучення з чоловіком, який втратив свої статки, і така задоволена життям жінка буде працювати? Я вас прошу. Напевно, відсудила останнє, а в Левитанію портанулася виключно відпочити. Усе там зрозуміло з першого погляду.

Ще й мою сутність закликала. Ай-ай. Поганий дар у неї. На жаль, у паняночки є все, що насторожує мене. Хоча хороша до неможливості. Ці блакитні очі, ямочка на підборідді, мила родимка на щоці, трохи ближче до повіки, хвилясте світле волосся. І фігурка як треба. Струнка, ладна. Не люблю червону помаду на губах у жінок, але їй вона личить. На диво. Навіть не виглядає вульгарно. Хоча не варто забувати про її цілі тут. Ну-ну, повівся б я на її слова «риба більша». Хоча з найбільшою вона сиділа поруч.

Але це все лірика. Мій помічник божився й запевняв, що до клубу Штарля потраплять найкращі співачки. Ну що ж. Піду послухаю.

Хоча вчора друг примудрився влаштувати справжнє гуляння. Влаштував святкування дня народження одного зі своїх клієнтів. Й ось зараз я прийшов на прослуховування, шкодуючи, що вчора так і не зміг тут з’явитися. Гуляли вони, судячи з усього, з розмахом.

Штарль сидить за одним зі столиків, притискаючи до себе холодну пляшку.

Ми вітаємося, потискаючи руки. На сцені співає одна з претенденток, але голос такий, ніби виделкою по дошці ведуть. Я кривлюся, розуміючи, що в мого помічника слух так собі. Нехай радіє, що у відпустці, інакше я б сильно розлютився за такий вибір. Хоча він у мене ельф, ось тільки ні бриха не з ідеальним слухом.

А ще в залі я помічаю знайому дитину. Маріанна. Це ж її дочка. Тобто ця дракониця все ж вирішила спробувати себе тут? І що це взагалі таке? Хто тягає дітей по клубах? Тут точно їм не місце. Тут дорослі дядечки — і ті не завжди виховано спілкуються.

Але тут на сцену виходить вона. І поки я дивлюся на інших кандидаток, Маріанна починає співати.

Музики хоч і немає, зате я чудово чую її голос. Чарівний і прекрасний. Ідеально поставлений. Вона ніби знову кличе мого дракона, який відгукується на неї. Моя сутність неконтрольовано здіймає голову. Тіло вкривається ледь помітними лусочками. Я хоч і можу встояти проти «тих, що кличуть», але якщо вона так співатиме для всіх, то в клубі будуть великі проблеми й серйозні бійки. Он, хай іде в інший клуб. Її там приймуть із широко відкритими обіймами.

У залі стає гаряче. І це відчувають усі. Гарно вона співає, що, власне, не дивно, як для мисливиці за гаманцями. Хочеш бути між багатих — розвивай таланти. Причому це стосується не тільки горизонтальних поверхонь.

Дракон Штарля майже не реагує на неї. Природно. Після вчорашнього гуляння важко йому. Зате людська сутність так і водить поглядом по фігурі мисливиці за золотом. І мені це не подобається. Лише мій погляд охолоджує його запал.

Ну, ось куди він лізе? Ярмо ж на шию йому надіне. Він так легко піддається на всі жіночі хитрощі. Он у нього в коханках орчанка. Такі дракони дуже легко піддаються жіночій статі, якщо обирають подібну екзотику.

Але коли Маріанна закінчує спів, я знову переводжу на неї погляд. Тільки я і Штарль аплодуємо їй. Решта «суперниць» тільки сидять, носом крутять. Я, звісно, не всіх їх чув, але в порівнянні з Маріанною, вони всі не те. Можна було б дозволити їй залишитися в клубі, не будь вона мисливицею за золотом.

Навколо неї ніби кружляє полум’я. Вона одне ціле зі своєю сутністю. Злегка виляючи стегнами, вона йде до краю сцени, а я не можу відвести погляду. Ширяє в повітрі з кожним кроком. Впевненим і чітким. Її тонкі щиколотки, апетитні стегна у відвертій сукні. Так тут хочеш не хочеш, а будеш спокушатися на таку красу.

Так, Кілліане! Не можна піддаватися й потрапляти в тенета цієї дракониці. Але буде цікаво пограти з нею. Це точно!