1

Крокуючи коридором, я повільно сканувала простір. Завжди слухняна та вихована — така в очах усіх моїх знайомих та рідних. Ненавиджу такий образ. Але змушена коритися, бо світ жорстокий та безпринциповий. А тому потрібно грати відповідну роль.

Перед обличчям відкриваються незнайомі очі та посмішки. Вони то зухвалі, то зовсім незрозумілі для мене. І як я маю побачити його? Монстра, що з'явився в нашому містечку недавно? Важко дихаючи, підходжу до шафи. Неприємний скрип дерева відсторонює від тривожних думок. У цьому коледжі маю відучитися рівно три роки, а далі вступні іспити та вищий навчальний заклад. Та чому ніхто та ніколи не слухає мене? Забираю свої речі та голосно грюкаю дверцятами. Здається, всі обернулися на мене, однак мені байдуже. Я хотіла іншого, але кому потрібна моя думка…

- Привіт, - приязно мовив Гаррі. Ми недавно стали зустрічатися, а цей уже повністю контролює мої кроки. То топ занадто відкритий, то спідниця коротка. Іноді бісить, але для образу маю грати цю роль. Але так хочеться забути про все на світі. Забути про страшні таємниці та жорстокість. Реальний світ не такий насправді, як вважаємо всі ми. Він інший. Злий. 

- Тільки не довго, - опускаю на Землю романтика. Та чому я така сувора до нього? Он як відразу опустилися його плечі, - Пробач, я трохи втомилася після хімії. Сьогодні у нас був тест…

Гаррі понуро заглянув у вічі. Він хотів бачити у них кохання, проте ніщо в них й так не було. Я не могла закохатися проти своєї волі, тут мій мозок безсильний. Серцю не прикажеш. Акуратно провів рукою по плечу та знову заглянув у самісіньку душу. Намагалася не дивитися в його розширені зіниці, але раптово потрапила в ту бурю емоцій хлопця. Він знав, що я не кохаю, відчував та бачив.

- Звісно, я не прийду… 

- Гаррі, ти не так зрозумів, - як же неприємно бачити як страждає юнак. Та що з тобою Меггі сьогодні? 

- Мег, мені набридло бачити, що ти робиш мені ніби ласку. Навіщо тоді це все? Чому я бачу байдужість, а не кохання? Набридло, розумієш. Я хочу почуттів, а не холодну ляльку для забавок. Тобі подобається грати роль жертви? - Гаррі не стримував злості та розчарування.

- Не я просила зустрічатися, - зло відповіла дівчина,  - Ти сам наполіг, тому не жалійся, - хлопець перемінився на очах. Зараз його очі палали вогнем, а подих був рваним та неясним.

- Ні, все-таки ти колись покохаєш мене. Чуєш? Я забороняю кидати мене, бо твій батечко схвалює наші відносини. Тому годі грати принца, я буду собою. Тобі не сподобається нова версія мене, - хлопець усміхнувся недобре та зухвало.

Але я не слухала слів Гаррі. Вічні погрози втомлювали.

- Та як ти смієш? - боляче вхопив мене за плече, - Я до тебе говорю, а не до стіни.

- Руки убрав, - просичали мої вуста. Всі зацікавлені погляди були спрямовані на нас. Ну тепер точно, всі будуть перемивати мені кісточки. А лише початок жовтня.

Не встиг Гаррі до кінця почути мої слова, як хтось сильною рукою вдарив йому у живіт. На незнайомцю був великий капюшон, що закривав все обличчя. Хлопець зігнувся пополам. Я опустилася до нього та намагалася підняти, однак той щось зло проговорив і мої руки самі кинули цей непотріб на підлогу. Розвернувшись на сто вісімдесят градусів, попрямувала геть з будівлі. В ушах грав барабанний стукіт. Серце голосно відбивало скрізь. Знову. Усе повторюється знову. Той незнайомець. Куди він зник? 

- Ви не бачили хлопця, десь метр дев'яносто з темною кофтою? У нього був капюшон, - звернулася до групи дівчат. Вони щось жваво обговорювали. Але побачивши мене, тривожно озирнулися. Не кожного дня зустрічаєш кисле обличчя тої, хто вчора дав відсіч популярній дівчині коледжу. 

- Ти глянь, невже в класі знову запахло сміттям? - з відразою мовила Кейт. Її прихвосні голосно засміялися та зло свердлили моє обличчя. Я пройшла повз їхні парти. Сіла в кінці класу та мовчки клала речі на стіл. Сваритися не було ніякого бажання. Однак, зухвалі усмішки та блискучі очі цих вискочок змушували котрий раз переглянути це бажання.

- Може, вона з тих самих? Агов, Мег, а скільки платять? - підійшла в притул одна з подруг Кейт. Здається, її звати Мері. Стильний одяг, новенький манікюр та приємні парфуми. Все б нічого, якби не характер сучки. 

- А ти шукаєш де підробити? Думаю, такі як ти, їм не підійдуть, занадто куслива. Можеш ненароком гризнути клієнта, - уїдливо мовила я. Класом пройшлися тихі смішки. Замітила, що дівчина зніяковіла, бо не очікувала почути від мене бодай щось. Адже завжди ігнорувала будь-які знущання. Але всьому приходить кінець. Мері вбивчо гляділа на мене, але почути нову порцію образ я не встигла. Почалась лекція. Містер Ганс суворо провів очима Мері до її місця. Цей чоловік знав, що коїться в коледжі. Але мовчав, бо сваритися з начальством та з батьками цих вискочок означало одне — шукати нову роботу.

- Почався новий місяць, а отже нова тема й нові тести. Сьогодні будемо вивчати органічні сполуки. Гідроксильні сполуки, - спокійно почав містер Ганс. Він не дивився на нас, а щось записував у журнал, - Міс Паркер, - звернувся він до Кейт. Та зухвало відвернулася від напарника й втомлено напрямила погляд на викладача, - Якщо вам не цікаво, то можете йти з лекції. Поставлю пропуск, а пояснювати будемо разом директору.

Кейт насуплено замовкла та краєм ока замітила мою усмішку. А що? Мені весело.

- Просто Уокер краще розуміється на спиртах, досвіду багато, - уїдливо буркнула вона і записала формулу з дошки. Її подруги мигцем скоса поглянули на мене. Як же дратують ці парцельовані ляльки.

- Ну я входжу у клас ссавців, а не в плазунів, і тому мізки маю, щоб розуміти звичайну органіку, - тихо проговорила я, але весь клас почув шепіт моїх вуст. Здивовані учні мигцем поглянули на червоний відтінок багрянцю Кейт. Дівчина демонстративно тикнула непристойний жест охочим.

Почувся голосний сміх Алекса. Той обожнював слухати наші перепалки. Містер Ганс, не витримавши, суворо стукнув указкою по столі та заявив: