Покохати звіра

2

Мейсон та Одрі знову не прийшли на заняття. Ці двоє напевно змовилися. І чому я маю одна терпіти Кейт та її подруг?

Уже як годину валялася на ліжку та звично рахувала секунди. Телефон зрадливо мовчав.

Сьогодні п'ятниця, а отже традиція - чудово провести час у якомусь клубі. Вирішивши, що годі марнувати час. Спустилася на перший поверх. І звичайно, що мої очі застали порожні кімнати. 

Нікого!

І так щоразу.

Батько працює, а в Неллі вихідний. Неллі - домробітниця та моя нянечка з дитинства. Іноді думала, що вона стане мені мачухою, однак, побоювання були марними та непотрібними.

Вона яскрава блондинка та харизматична людина, проте й часом була зовсім на себе не схоже. Мабуть, в ті періоди, коли улюблений татечко ігнорував будь-які випади з її сторони. 

Вона перший час сердилася та зривалася на мені, а потім опустила руки й всю любов вирішила подарувати дитині. Мені бракувало материнського тепла та підтримки. Фактично вона змогла замінити мені матір. І за це я їй дуже вдячна. Адже тато не піклувався про те, що я дівчинка і виховував у мені більш чоловічі якості. Якби не Неллі, то цілком була хлопцем у спідниці, особливо манери та модель поведінки.

Кухня зустріла тишею. На столі стояли фрукти та виноград. Я швидко взяла яблуко. Сіла та поринула в себе. Гадаю, що ніколи не зможу застати родину за столом. До того звикла бути самотньою у великому домі, що буде справжнім святом хоч разок побачити втомлені суворі очі батька за столом. Останній раз, коли випадала така нагода - на Великдень. А на мій День народження була тільки Неллі та старенька бабуся.

Почувся дверний дзвінок. Здається, Одрі серйозно налаштована викрасти мене у клуб.

- Одрі, ти ж знаєш, що я не хочу ходити в такі місця та й ще батько не схвалює пізні засідання. До дванадцяти й все. Такі канони, - повела я плечем. 

Шатенка впевнено зайшла у кімнату. Повільно провела поглядом порожній простір та мій неважливий вигляд.

- Подруго, послухай - правила для того існують, щоб їх порушувати. А ти створена саме для цього. Навіщо просто сидіти вдома та ще в самоті? Танці, музика та гарненькі хлопці… Весело буде й твоє обличчя нарешті оживе, - Одрі швидко схопила бусинку винограду та закинула в рот, - А те, що твій батя проти, то нічого. Перебіситься. А у твої вісімнадцять, ти маєш більше прав, ніж він думає. І годі киснути! А то навіть страшно глянути, зовсім зів'яла. Що з тобою?

Якби можна було розповісти про все, що мене тривожить. Проте власні таємниці мають бути лише особистими. Та й родина Уокер споконвіку зберігає сотню секретів від всіх. Тому й не дивно, що нас подекуди не люблять та стороняться.

- Дрібниці. Не зважай.

- Тоді збирайся, я чекатиму на вулиці, - запхнула часточку апельсина, навіть не почистивши до кінця. Потім нерозбірливо додала: - Кишлий якив.

Вдихнула та побігла на гору. Одрі вперта та незворушна. Проте добра людина. У перший же день захистила мене від Кейт та її прихвоснів. Пам'ятаю, як намагалася віднайти номер аудиторії та наштовхнулася на недоброзичливців. До мене потім підійшла блискуча шатенка. Високий зріст, ідеальна фігура та великі зелені очі. Вона говорила швидко та інколи широко усміхалася. Цим вона до себе відразу викликала довіру та приязнь. Якби не Одрі, то думаю, що не змогла бути такою сміливою з Кейт. 

Пальцями перебирала сукні. Вибрати було з чого, однак, душа нічого не бажала. Подумки верталася до розмови з батьком.

- Мег, я хочу, щоб ти завжди носила зброю з собою, бо звірі скрізь та всюди. По району пропадають юні дівчата. Більше сотні за останній місяць. Я відпускаю тебе лише тому, бо не сумніваюся в тобі. А ти не підведи нашу родину, інакше знаєш, що можу відправити далеко звідси, - прищурений погляд сірих очей з переживанням сканував мій вигляд. Потім в руки потрапив невеличкий кинджал, - Якщо не має куди сховати, то прив'язуй до тіла. До ноги, наприклад. Придумай, ти здібна дівчинка. До речі, на тренування маєш бути вчасно.

Батько стиснув плечі та лагідно торкнуся щоки загрубілою рукою.

- Добре, - видихнула я та притиснула річ до себе.

- Розумниця, - торкнувся мого лоба губами чоловік та звично покинув. Зайвих запитань не можна було задавати, адже на них ніколи не почуєш відкритої відповіді. А гнівити керівника та голову родини - зась.

Вибір зупинився на червоній сукні. Вона була не дуже короткою, але і не довгою. Ніжна тканина приємно лягла на тіло.

Колір вогню, пристрасті та кохання. 

Зухвала сукня. Хотілося, нарешті відчути себе саме в такому образі - вільна та безтурботна. Довге пишне волосся, кольором воронячого крила, було зібране спочатку у хвіст, але потім вирішила все ж вільно розпустити та насолоджуватися тимчасовим забуттям. Локони повільно розсипалися по спині. Справді, дихати стало набагато легше.

Головне не згадувати хто ти в розпалі вечірці, інакше настрій впаде нижче нуля. Очі трохи підвела підводкою та й наклала легкий шар тіні коричневого кольору. Губи підмалювала гігієнічною помадою, зверху ще додала легкий рожевий блиск зі смаком полуниці. Образ був майже готовий. Залишилося надіти туфлі й посміхнутися зображенню.

Але з другим явно було проблема. Губи ніяк не хотіли складав на подобу усмішки. Та й очі видавали зовсім інше. Потягнулася до сумочки, що лежала на ліжку. Біля неї блищав та переливався сірим відтінком кинджал. Той самий, що мав захистити в екстремальних ситуаціях.

“Ні!”

Сьогодні я хочу порушити хоч це. Ніякої зброї у громадський заклад. 

Забравши сумочку, попрямувала на вихід, поглядом зачепила гострий кинджал, внутрішньо сумнівалася та хвилювалася, однак, серце вирішило бунтувати. Так і залишилася моя зброя на ліжку.

- Думала, що не дочекаюся, - буркнула Одрі та жваво сіла в салон новенького nissan. Вона простягнула телефон та вклала його у закріплення. Ввімкнула навігатор. Мої брови запитально піднялися.

- Нове місце? 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше