5(2)

Макс

Холодний душ зовсім не допомагав. Дрібні краплі води торкалися шкіри та одягу. Вони не приємно скочувалися за одяг та повільно проникали далі. Улюблений одяг був наскрізь промоклим. Я ледве тримався аби не зірватися та не трансформуватися в цю хвилину на перевертня. Скільки років та чимало зусиль витратив на контроль. Годинами Джон змушував навчитися керувати думками та емоційним станом. Здавалося, що ця проблема назавжди відійшла у минуле і я повністю зумів підкорити собі вовка. Він покірно жив у мені та ніскільки не зажав жити мирним життям. Були моменти коли справді зривало дах і доводилося силоміць приходити у себе. Іноді приходилося причиняти собі фізичний біль аби зупинити небажану трансформацію. Але всі ті перешкоди давно минули. Я давно не відчував цю ненависну безвихідь. Однак, кожна нова зустріч з дівчиною пробуджувала нові емоції. Самовладання невідомо куди зникало. Мій звір рвався на волю. 

Перед очима стояла вона. Звичайна дівчина та нічим непримітна. Чорнява примара, що повільно, ніби як зміїна отрута, проникала під шкіру, по крові та добиралася до самісінького серця. 

Навіть і сьогодні ледве стримувався. Але Ніколас та Меггі, побачивши їх разом в автомобілі, остаточно підірвали віру у те, що мої старання були все ж недарма щодо зусиль над собою.

Я випадково опинився біля будинку культури. Йшов у справах. Альфа потребував якнайскорішого виконання замовлення. Йому неабияк терміново потрібно було отримати Меггі. А я все тягну цю ситуацію. Чомусь виникали певні підозри й особисто мав за бажання перевірити. Не розумів навіщо йому ця дівчина. А головне для чого? Невже поквитатися зі старим Дрейком? Так є й інші способи. Достатньо лише подумати мізками. Відколи мене не рахують? Коли я втратив пильність і мене не посвітили у курси всіх справ? Альфа приховував дещо й ніяк не хотів розкриватися, тому й мені варто діяти за правилами гри.

Тому, поки не дізнаюся істинної причини, то заважатиму навіть самому Альфі. Так, це помилка, але внутрішній конфлікт не припинявся. Часом я зривався до телефона та набирав Альфу, а інколи просто сидів перед ноутбуком, дивлячись крізь нього, та робив спроби зв'язатися з Алексом. Це давній товариш та вірний співучасник мого завдання. Він ніколи не ставить зайві питання, адже чудово вивчив мій характер. Алекс не може відмовити беті у терміновій справі. Проте зараз оператор говорив інше - “Абонент тимчасово не доступний. Надішліть повідомлення або передзвоніть пізніше”. Стільниковий полетів у стіну. Усе дратувало. 

Альфа не має за потрібне ділитися інформацією, а я - маленькою. Вона дуже глибоко засіла у свідомості та душі. І про це також хотілося звичайно дізнатися. Що у ній такого, що змушує мого звіра не коритися власнику та Альфі? Кожний погляд, хоч і ненависний та з певною відразою, був ніби свіжим ковтком води. У цю хвилини хотілося лише одного - притиснути бажане тіло до себе та ніколи не залишати його. Відчувати чуже серцебиття та слухати ніжний голос зі злими нотками. Бачити грозові хмаринки та чарівні вкраплення очей. Блакитноока шатенка з кирпатим носиком. Вовк ще сильніше бився у замкненому просторі. Хотів та рвався до неї. Але вона не чекатиме його. Як же боляче усвідомлювати те, що уперше дівчина з люттю дивиться, а не з бажанням та коханням. Будь-яка дівчина міста мріє бути зі мною в ліжку та насолоджуватися моєю компанією. 

“Що у тобі такого, Мег?” - крутилося у голові. 

Проте й Ніколас зацікавився нею. У той момент, коли я виходив, то яскравий запах його бажання неабияк розлютив мене. Я хотів уловити запах Меггі. Декілька разів глибоко вдихав та видихав, проте нічого такого й близько не було. Підійшовши, знову відчув лише противний запах братика. Ніздрі люто дратувалися тим, що ніяк не відчували необхідний запах Мег. Уперше людина не мала природного запаху. Десь у самісінькій глибочіні заворушилося бентежне відчуття. Вона не така як інші, щось не так з нею. Вовк метушливо ворушився в середині. Ще трохи й самоконтролю кінець. А отже й мені також. Від гріха якомога далі зробив кілька кроків назад.

Я уже збирався проходити повз, щоб не дратуватися зовсім. Вони про щось говорили, а потім він торкнувся її. Ніколас тримав її за руки. Відкрите вікно у салоні автомобіля та їхні погляди один на одного. Руки склалися в кулаки, а зуби заскреготіли. У мені вибухнув вулкан. Шалена хвиля люті та ще чогось… Ревність? Невже ось так проявляється ревність? Всупереч тому, що поруч із нею сидів мій рідний брат, я хотів убити в цей час його тільки за те, що той просто дивився на неї. А за те, що торкнувся до дівчини - подвійне жорстоке убивство.

- Ніколас, - прогримів голосно аби той нарешті убрав свої брудні лапи від дівчини. Він помітив, що я був надто злим, щоб отримати відмову, - Прибери руки від дівчини! 

А далі свідомість боролася із бажанням прям тут та в цю хвилину, на очах звичайних перехожих, трансформуватися та забрати геть з собою Меггі. Сховати дівчину від усіх.

Дівчина гляділа на мене вбивчо. Діалог набирав смертельних обертів. Ще кілька провокаційних фраз і я остаточно збожеволію. 

Швидко забрався геть. У будинку відпустив свого звіра на волю. Новенький кухонний столик полетів у вікно, а шкіряне крісло було роздерте на дрібні клаптики. Давненько мій будинок не потерпав від мене. 

А далі душ. Морозної температури вода трохи змогла отверезити мій розум та свідомість. Проте почуття безвиході й так залишалося в середині. 

Треба було не зволікати, а відразу зробити як потрібно. Ось тепер мій спокій надовго залишив мене.

Руками протер запітніле дзеркало. На мене дивився хлопець. Звичайний хлопець. Але ось очі були жовтими. Звір рвався на свободу. Він хотів вгамувати свою злість та втамувати спрагу. Тільки дозволь йому взяти гору над собою, як буде катастрофа для всіх. Голосно мій кулак стукнув по гладкій поверхні. Гладка поверхня бридко вкрилася смужками. Тріснуло. Не змогло пережити мого удару.