10

Бармен занадто довго виконував моє замовлення. Яскраве сонце трохи заважало, однак тим же давало теплому дню якусь особливу деталь. У нашому містечку рідко можна зустріти теплий ранок, але сьогодні щось пішло не за планом. 

Доля знову вирішила насміхатися з мене.

Адже тільки ніби буря зникла, як замість неї з'явився справжній ураган. Учора день нібито починався нормально, але непримітні сльози моєї найближчої людини дуже змінили моє бачення. Жінка почала занадто часто плакати. І це неабияк стурбувало мене.

Але все ж дізналася причину того, бо батько вирішив звільнити Неллі. Так нічого не пояснивши, він без мого відома, робив певну операцію "почистити" персонал. Хоча Неллі була усім для мене та вартувала дещо більше, але чомусь ніхто і ніколи не зважав на мої думки та прохання. Тому не гаючи часу, я все-таки посварилася з батьком та негайно покинула дім. Мене не було увечері та вночі.

Сумно провела ніч у подруги. Байдуже те, що мій телефон розривався дзвінками та дратівливими повідомленнями від Дрейка. Подекуди я рвалася до смартфона, щоб написати чоловікові звичайне - "зі мною все гаразд" та "годі мені телефонувати", однак гордість та образа надмірно закривали мені очі. Я не бачила крізь пелену внутрішнього конфлікту того, що своєю поведінкою завдаю болю рідній людині. На душі було неспокійно та тривожно, і причиною тому була не тільки Неллі, а й щось інше, але що саме так і не могла зрозуміти.

Одрі погодилася на моє прохання переночувати, хоча й ми не говорили, але десь подумки пробачали одна одній давним-давно. Тому безсонна ніч за балачками довго себе не чекала. Вона увірвалася тільки тоді, коли по телевізору почали транслювати наш спільний улюблений фільм. Недавня перепалка та словесна образа вивітрилися швидко й ми знову насолоджувалися кольоровим екраном та смачним нічним перекусом. Інколи наш сміх перебивали надокучливі рингтони смартфона, але з цим проблем не було, адже було достатньо - вимкнути пристрій.

Хвилини наразі тягнулися вкрай повільно. Безсонна ніч та переживання давалися в знаки. Моя нервова система здавала збій і я була надто дратівливою до всього. Можливо, замовлення лише п'ять хвилин тому було записаним, однак моєму терпінню приходив кінець.

Руками потягнулася до стола. Я продовжувала нервово бгати настільні серветки. Звична виникла раптово, можливо так я роблю певні спроби, аби зовсім не злетіти з розуму та не почати верещати на весь заклад про власну проблему. Декілька  разів від занадто сильного мого тиску серветки рвалися на шматки. Проте мені було зараз не до того, щоб контролювати власні емоції. Самовладання, словом, достеменно було гіршою стороною мене. На цю мить я думала про своє і тому не помічала того, що велика паперова купка негарно встеляє підлогу та стіл. Зненацька припинила заняття, руками торкнулася втомленого обличчя.

"Чому так складно протистояти невдачам?" - понуро намагалася розбудити веселу та сильну Мег, проте ніяк свідомість не бажала коритися натиску.

На відкритому небі, у залі, де зазвичай було багато людей, наразі було зовсім порожньо. Здається, моя карма  в тому, що маю проводити час на самоті дуже часто. Хоча в цьому є певний плюс. Можна подумати й розв'язувати мозкові питання. Та й мені не звикати, що на кухні у дома, що й у кафе під прозорим та чистим видимим простором над Землею.

"Давно уже" -  коротка фраза не припиняє лунати у моїй голові увесь мій час.  Максим  кудись безслідно зник. Уже як два дні його не було на заняттях та взагалі у коледжі. Минуло лише два дні, а я сполохано бігаю з одного кутка в інший. Куди цей хлопець міг так зненацька зникнути?

Моя свідомість ні на мить не припиняли бунтувати щодо того, що потрібно щось негайно робити. Я намагалася ненароком запитати у Ніколаса про Макса, але той зухвало та дратівливо щось незрозуміло сказав та також скрився з поля зору. І що тепер робити мені? Де шукати потрібні відповіді на мої вічні ненависні запитання? 

Постійно намагалася втихомирити свою душу тим, що це не моя справа та не мої турботи щодо безслідного зникнення чоловіка. Можливо, він просто поїхав на відпочинок, а я тут ледве не божеволію.  Можливо, він одружений та разом з дружиною гарно й весело проводять час, а тут я зі своїми тарганами в голові сікаюсь як в'юн на сковорідці. 

І відколи я так стала хвилюватися? Потрібно припинити негайно думати та хвилюватися за звіра. Він не заслуговує моєї пильної уваги, тим більше тому, що скоро маю застрелити йому подібного. Необхідно швидко вирвати з корінням будь-які теплі прояви свого жалю до таких. Вони не варті бодай крихти мого співчуття. Однак в той час, я не можу спокійно бачити те, що у мені посилилися певні сумніви... Що тепер, коли матиму в руках зброю, можу не зробити того, що вимагає від мене мій обов'язок та Кодекс.

Проте Макс все ж захистив мене перед Гаррі. Конфлікт оперативно розв'язався. Гаррі відпустив, хоча йому вкрай складно було це зробити, але, одначе просто так він не залишить цієї справи. 

Інколи не звично бачити певні добрі вчинки від звіра. Краще б він не робив таких дій, адже тим самим змушує думати про себе занадто часто та цілком повністю ігнорувати свій здоровий глузд. Серце зрадливо набирає шалених ритмів, коли поруч зі мною той хлопець. Він ніби змушує мою душу відчувати дещо заборонене, те, що взагалі не повинно бути між звіром та людиною.

У той день, він мовчки вивів мене з ідеальної. Його мовчазний стан неабияк спантеличив мене. Без будь-яких коментарів він провів мене до кабінету та швидко покинув будівлю. Кивнув головою, ніби запрошуючи до дверей. Лише погляд був ніби стурбований та й дещо... жалісливий? Відчувала, що з ним щось не так, але чому не запитала - не знала, мабуть, - відчувала, що все одно не отримаю відповіді.

Вхідний дзвіночок сповістив про те, що до закладу завітав новий клієнт. Однак, мою увагу привернуло щось трішки інше, навіть не те, що його одяг був дивним та надмірно теплим, а те, що його очі мали дивний відтінок. Вони горіли, але тим часом приховували справжній колір власника. Цей чоловік невідривно глядів на мене, а я затамувавши подих, як загнана тваринка у куточок - просто спостерігала.