12

Над головою раптово пролунав грім. Яскраве сяйво смертоносної  блискавки на мить осліпило нас обох. Хлопець відсторонився й, важко дихаючи, опустив повіки. Я повільно почала тремтіла. Відчула як потік необхідного тепла щосекунди витікав з мого тіла, холоднеча пробивалася крізь кожну дрібну клітинку. На мить здалося, що дихати стало украй важко та не так важливо, як колись. Секунда - і перед очима замиготіла темрява. Невже ось так має все бути? Ми зможемо переступити невидиму для нас обох лінію, що тримає міцно по обидві сторони барикади? 

Як же я хочу втекти, не можу повірити, що колись ми можемо існувати разом. Неможливо!

Притупила погляд й відвела його геть. Чоловік роздратовано видихнув й повернувся. По моїй щоці м'яко прокотилась сльоза. Ще раз судомно вдихнула свіжий та такий пекучий аромат повітря. Відійшла у сторону й почала  буравити поглядом хатину. Здавалося, що ми прийшли у нікуди. Я втратила поняття ситуації. 

Я не могла повірити самій собі, що тільки що моє тіло, моє серце та навіть, скажемо так, душа бажала лише тільки одного у цьому страшному та несправедливому світі - відчути його тепло, його губи та просто повірити у те, що нарешті я зможу просто бути собою. Я задихалась, просто не могла уже дихати й бачити, що дана реальність руйнує мене зсередини. Там, у небі, де нічого не було видно, я бачила свій порятунок, адже воно було схожим на мою душу, яка уже ніколи не знайде спокою. 

Ненавиділа зараз відчуття того, що втрачаю щось або звичайного кроку, який назавжди зміг би змінити щось. Не помітила, що уже волаю криком й збиваю коліна на асфальті.

- Меггі, - злякано прошепотів Максим, - Меггі...

Крізь пелену сліз я бачила те, чого не хотілося й водночас мріяла побачити у всіх кого любила та тримаю поруч - віру у мене. Чому? Чому він? 

- Не підходь, - зло просичала й кинула палкий, ненависний погляд, однак раптом відчула біль, що пробився десь зсередини й отруював увесь мій організм, - Ти не маєш тут бути, - порожній блиск очей, - Геть, просто йди геть...

Максим стурбовано опустився поруч, мокре волосся торкнулося моєї щоки, пригнічений відблиск зіниць навічно заполонив зір й не відпускав. Лагідний дотик до обличчя, ніжність, яка була такою незнайомою й спокій, що як парфум пахнув звідусіль. Ледве трималася аби повністю не впасти від безсилля, добре що під мною була наразі тверда міць. Боляче вп'ялася долонями у тверду поверхню й не бажала відчувати біль, тільки не знову. Не зараз.

- Твої заплакані очі, - шептав він куточками губ, - Постріл для мене у висок, Меггі, - підняв пальцями моє підборіддя, крапельки води застигли на прекрасному обличчі, - Я так хочу бачити красиву весну й твою усмішку. Ти повинна цвісти, а ти йдеш проти себе самої. Твоє життя не таке жахливе, воно ще не пекло. Але у майбутньому - ти пізнаєш не тільки дев'ять кіл того пекельного вогнища, а залишишся у ньому назавжди.

Кожне слово проговорене ним - ніби батіг, що безщадно гатить по спині й немилосердно б'є далі. Подих й край уже темряви майже поруч. 

- Навіщо? - беззвучно мовила я й гляділа у вир нічного неба з яскравим відблиском язика полум'я, що обіцяло ніколи не зникати, однак цього було мало для мене на цю мить. 

- Не все має мати білий відтінок, - сердито піднявся, - Зло також існує й робить усіх нас сильнішими, але ось ти, як нікчемна крихітна тваринка відразу падаєш й не бачиш сенсу продовжувати. Але тоді навіщо дійсно засмічувати собою цю Землю, Меггі? 

Стиснула зуби й ненароком помітила, що відчуваю такий прилив злості, що готова знищити будь-кого аби тільки вгамувати своє бажання. Це відчуття змусило мене зупинитись на мить й поглянути правді у вічі. Він нещадно бив мене по найболючішому, я водночас ніби й дихала, а й заразом відчуваю, що тепер мене опустили на саме дно й цей тягар зі мною навічно.

- Ти бажаєш цього... - видихнула й пронизливо кинула погляд, сльози лились, й нічого не було видно, -  Ти сам цього хочеш... Навіщо? Скажи! Навіщо ти так? Що я тобі зробила? Невже я настільки тобі неприємна, що ти ладен бажати мені зла? Аж на стільки...

- Твій батько... - глухо відповів Максим й відвернувся. Разом з таким жестом зникло і раптове тепло, що линуло так ніжно й приємно від нього. Що зі мною? Чому замість того, щоб зараз сказати все, що турбує у край не гарному контексті, висловити увесь біль та образи, то я намагаюсь докопатися до істини і якось виправдити усі слова та дії цього чоловіка.

- Що мій батько? - ковтнула в'язкий клубок у горлі. Тіло почало судомно ломити, а руки тремтіти. З кожним подихом набирала грудки землі й сильно стискала руками.

Дихай. Просто дихай. Усе минеться.

- Ти сама усе з часом дізнаєшся. - Коротко кинув він, - Ходімо! 

Не дивлячись на мене, він м'яко ступаючи, мов справжній хижак, що ніколи не знав програшу, мимоволі віддалявся й не озираючись, йшов уперед.

 - Годі! - волала я. Максим здригнувся від раптового крику й зупинився. - Хто я по-твоєму така? Мм? Чому ти з самого початку не можеш нормально себе вести зі мною? Чому якісь таємниці звідусіль? Набридло! Чуєш? Мені набридло. Клаус, ти, твій брат - усі ви котіться до біса! 

Не помітила, що уже хлопець був біля мене. Він опустився й нахилив голову у бік. Хижий вищир та шалений блиск очей. Його ніздрі тріпотіли, а руки стискалися від напору злості та ненависті. Та він ненавидів мене так сам як і я його.

- Ти моя прокляття! - вилаявся він. - Усьому вина твого любого татечка. Він зробив з нами усе, аби наші клани ворогували й нищили безжалісно один одного, - з кожним реченням він наближався все ближче, - І я був би радий, якби його пекло відчуття втрати позаяк як мене, - видихнув біля моїх губ. 

Я почала тремтіти чи то від холоду, чи то від страхітливого вигляду Максима.

- Однак, - наблизився майже в притик й невідривно глядів в мої очі, - Ти моя маленька проблема, Меггі. Моє життя залежить від того більше, ніж будь-що зараз на світі. І бодай якщо хтось дізнається, а особливо твій батько, що ми з тобою трішки, - усміхнувся куточками губ, але ще більше оголив ідеальні та білі зуби з іклами хижака, що готовий був наразі кинутися на свою жертву й впити гострі та вбивчі кігті та зуби, пошматувати й отримати насолоду від самого процесу.