3 Розділ. Що сталося з батьком Нікс?

Я все ще не розуміла, якщо в них все чисто, то чому вони в списку підозрюваних. Це все так складно.
-Привіт, - читаючи папери, почула я голос на вперед себе.
Піднявши голову помітила Роберта. Це секретар батька і один з тих людей, що не люблять мене. А ви, що думали, що я нічого не знаю? Я знала про це вже давно.
-Привіт! Ти щось хотів?
-Так, ти що берешся за справу? 
-Так, а це, що заборонено? 
-Тобі так, тебе ж шеф вигнав тебе з роботи.
-Хаха, де ти взяв цю інформацію? Якщо тобі так цікаво, то ці папери особисто мені в руки дав мій тато, отож іди займися краще своїми справами! - сказала я і похлопавши йому по плечі, пішла.
Я прочитала всі папери, всього їх було 3, але не знайшла відповіді на свої питання.
Якщо все чисто, то чи можуть вони все таки належати до цієї справи? Це перше питання, яке мене хвилювало.
Коли я беруся за справу, то стаю дуже відповідальною, тому мені важливо вирішити цю справу якнайшвидше і знайти всіх причетних, щоб було все по справедливості.
Коли йшла до Емми то зустріла Джека. Здається він був трохи злим.
-Що сталося? 
-Як добре, що я тебе зустрів, тебе батько кличе.
-Щось сталося?
- А ти, як думаєш?!
- Чого злишся? 
- Бо мене теж кличе і якщо це через те, що він дізнався, що ти мене не вчиш і взяла всю справу на себе, це погано!
- Не хвилюйся, пішли! 
Коли ми прийшли то біля кабінету батька стояв Роджер.
-Щось сталося Роджер? Чого батько нас покликав? 
-Проходи Нікс і сама дізнаєшся про все!
Роджер відчинив двері і я пройшла в кабінет.
-Тату, що сталося, щось серйозне? 
-Нікс, мені потрібно тобі дещо розказати!
По вигляду тато виглядав не дуже. Але не хотів цього показувати.
-Я тебе слухаю тату.
-Перше, що я хотів сказати - це те, що тепер за тобою буде наглядати Джек!
-Джек тепер ти несеш відповідальність за Нікс!
-Це ще навіщо?
-Нікс так потрібно!
-А тепер Джек вийди!
-Я зрозумів вас шеф, я буду наглядати за нею!
Після цих слів батько махнув Джеку головою і той вийшов, а ми з батьком продовжили розмовляти:
-Тату, що з тобою? Ти виглядаєш не дуже! І чому ти наказав Джеку відповідати за мене?
-Доню, я не знаю, що зі мною, але я хочу, щоб ти... була замість мене... деякий час... мені здається... що мене... 
-ТАТУ, ТАТУ, ЛІКАРЯ СЮДИ!
В цей момент у мене всередині все перевернулося, бо тато знепритомнів.
Роджер викликав лікаря і він сказав, що нічого серйозного, але забрали батька на обслідування. Роджер та Джек поїхали з ними.
Пройшло 2 години, я сиділа в татовому кабінеті і чекала на нього тому що якщо нічого серйозного, то він мав би повернутися вже сьогодні.
І ось до мене постукав Роб:
-Нікс приїхали!
-О Боже, дякую тобі! 
Я йшла і раділа, бо з татом все гаразд, але, як тільки я вийшла, то побачила скупчення всіх працівників та лише Роджера і Джека.
Я спробувала просунутися в скупченні.
-Джек, а де.. тато?
-Нікс... татові стало гірше і він не приходить в себе... але це не надовго, адже з ним хороші лікарі! - говорив до мене Рожджер.
-НІ... НІ... НІ... не може бути, мій тато зараз прийде, де він в машині так? Ви жартуєте правда? Джек ви жартуєте? Джек... - говорила я і підійшовши до Джека почала бити його та плакати, я думала, що це сон.
-Це ти в усьому винен, ТИ чуєш? Якби ти не прийшов тато б стояв тут, ТИ винен в усьому Ти!! Більше ніколи не з'являйся тут! Ти мене зрозумів? - мене спробували заспокоїти Роджер та Емма.
-Пішли Нікс! - спробувала мене заспокоїти Емма.
-Ні, залиште мене, я не хочу нікого бачити! - сказала я знервовано та пішла у батьків кабінет, гримнувши дверима.
Коли я закрила двері то підійшовши до стола змела руками все на підлогу закричавши, потім просто сіла на підлогу та почала плакати. Я не могла повірити в це, адже батько ніколи не хворів, ніколи не попадав в лікарні, з ним завжди все було добре, а тут після приходжу цього Джека він знепритомнів і його стан здоров'я погіршився.
Я просто плакала і не могла в це повірити, та ще й ці слова тата, він наче знав і попереджував мене.
Я просиділа в кабінету цілу ніч, телефон розривався дзвінками від мами та...
-Тео, хах, що ж тебе змусило подзвонити за півроку до сестри? - сказала я сама собі, адже з братом ми рідко спілкуємось так, як і з сестрами загалом, але про це пізніше.
Я заснула на підлозі. Коли прокинулася, то не одразу зрозуміла, що сталося, але потім нагадала те, що було вчора і одразу покотились сльози, але тут я почула, що хтось стукає в двері і я одразу ж піднялась та при відкривши двері побачила Роджера:
-Роджер пробач, але я не хочу ні з ким говорити! - після цього не дочекавшись відповіді я просто закрила двері перед ним.
Я почала збирати папери, які я вчора кинула зі столу і побачила досить дивний документ...