Поліцейська

9 Розділ. Дядько? Мій дядько?

Чому ми прийшли в кафе? Все дуже просто, ми подзвонили до Зака та домовились про зустріч у цьому ж кафе. З ним по телефону говорила я та представилась йому, як Алана Джонсон ( цю ідею запропонував Джек ), він не знав хто вона, але погодився прийти поговорити.
Поки він їхав у кафе, ми роз’їхалися, кожен до свого дому, щоб переодягнутися з поліцейської форми.
Через пів години ми були в кафе, а Девіс лише під’їхав. Він не знав, як я виглядаю, тому я йому зателефонувала знову і сказала подивись за 3 столик ( до речі робила я це з телефону Джека ), він побачив нас та підійшов. Сів він напроти нас з Джеком.
-Хто ви такі, та звідки знаєте мій номер?
-Я Алана Джонсон! – я протягнула руку йому, щоб привітатись.
Він представився та протягнув руку у відповідь.
-А це мій брат Бен Джонсон! – після цих слів Джек подивився на мене широко відкритими очима, адже ми не домовлялись втягувати сюди його, як Бена.
Він застиг дивлячись на мене, я ж легенько вдарила його ліктем у його руку.
-Джек.. – сказала шепотом я.
-А так, вибачте задумався! Я Бен! – він теж простягнув йому руку.
-Я щось чув про вас, ви браконьєри! Але я чув, що ви двійнята?!
-Це лише чутки, ми просто брат і сестра!
-Ну і що ж ви хочете від мене Алана і Бен Джонсони?
-Ми хочемо, щоб ви допомогли нам!
-В чому ж?
-Знищити Нікс Стюарт та всю її сім’ю!
В цей момент Джек подивився на мене, в його очах була незрозумілість і було таке враження наче він хотів просто вийти звідси і не втягуватись. Він не знав, що я задумала, а тому був у повному шоці.
-Вибачте, можна мою сестру на хвилинку?
-Звичайно! 
Джек взяв мене за руку і потягнув мене за собою на вулицю. 
-Що ти робиш? Ти геть здурів, відпусти! Це ж наш план, що ти робиш?
-Це твій план Нікс, а гне мій, я не погоджувався представлятися Беном Джонсоном та йти на вбивство тебе. Це ти що робиш? Чим ти думала коли складала цей план? Я не можу повірити, що ти дозволиш йому напасти ще раз на свого тата!
-В цьому і справа, що я цього не дозволю, я хочу, щоб він зізнався, що вже зробив пів справи, в мене включений диктофон і я хочу це записати, щоб посадити його! Ти що не зрозумів ще цього плану? 
-А навіщо Алану втягувати? Га? Скажи мені..
-Джек не злись..
-Я не злюсь, я не злюсь, просто я теж можу сказати, що я можу вам допомогти розібратися зі Стюартами. Але я ж такого не сказав! Бо я ж поважаю твою сім’ю і не бажаю вам зла. А ти ось так хочеш і заодно розібратися з моєю сестрою так? Хах точно, як я одразу не здогадався. Хаха весело виходить? Один махом двох зайців, так, такий твій план?
Я йду з цієї гри, розбирайся сама! – після цих слів він хотів йти.
-Джек почекай, ні, що ти верзеш? Просто він би не пішов на зустріч з копами! От і все! А ім’я твоєї сестри це просто те, що спало перше на думку! От і все! Не йди! – після цих слів він пішов. 
Він пішов… я одна з незнайомою людиною, з фейковим іменем і що мені робити? Я справді можливо десь глибоко в душі і хотіла теж підставити Алану, але я справді про це не думала, коли представилася її іменем.
Я стояла і просто дивилась в слід Джеку, до мене підійшла офіціантка:
-Вибачте, вас попросили покликати за 3 столик.
-Так, передайте, що я вже йду.
Я витерла сльози, які скотились по моїх щоках та пішла в середину приміщення.
-Вибачте, що змусила вас чекати.
-Де ваш брат? 
-В нього виникли справи! Тому він мусив йти.
-Я чув, як ви сварилися у вас все добре? 
-Так, так все нормально!
-Ну що ж, я згоден вам допомогти! Тільки в мене є одна умова!
-І яка ж?
-Ми будемо діяти разом!
-Звичайно і нічого не приховувати! В нас має бути один план!
-А ще ви повинні знати дещо!
-Так і що ж це?
-Я… я ..
-Я вас слухаю кажіть!
-Кхм.. я..
-Вибачте за те, що змусив вас чекати, сестричка, ви ще тут!? – до нас підійшов Джек і я була в шоці, від неочікуваності я аж встала. Адже не очікувала його тут побачити, але була рада, що він мене не кинув. 
-Бен.. ти взагалі то вас перебив! – я подивилася на нього досить злим поглядом, адже він вже майже зізнався.
-Ну тоді вибачте! Можете продовжувати! Сестричко можеш сідати. 
-Так і я вам мав сказати те, що я.. кхм… я..
Я була схвильована, адже диктофон все ще був включений.
-Я.. я рідний.. брат Вільяма Стюарта!
-ЩО? - Ми з Джеком в один голос викрикнули це.
-Що? ЩО? – після цих запитання я встала, Джек помітив, що я зла тому знав, що можу натворити дурні.
-Неможливо! Ви ні! Нізащо в житті в тата не було б такого брата, як ви! В не можете, ви ще й його отруїли, ні, ні, ні!
-Що? Ти Ніколь? – на це запитання Джек йому просто кивнув, а я не могла прийти в себе!

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше