12 Розділ. То ми всерівно напарники?

Я зайшла в кабінет до тата і не збиралася звідси йти. Я витерши сльози вирішила показати справжню себе всьому відділку. І вже навіть знала як! 
Тут в двері постукали: 
- Заходіть! 
- Ніколь це я, як ти? 
- Чудово Джеку!
- Я не хотів цього ти це розумієш? 
- Так Джек і знаєш я тепер знаю де мені місце! Моє місце в архіві, куди я зараз і піду! Тому не смію вас затримувати босс, весь кабінет у вашому розпорядженні! - сказала я і направилась на своє робоче місце. 
Коли я йшла то ловила на собі багато задоволених поглядів і що я робила? Я посміхалась у відповідь. 
Дійшовши в архів я побачила там Неллі, вона мені і потрібна була. 
- Неллі! Ти мені допоможеш? 
- Нікс, ну дивлячись з чим!
- Мені потрібно вийти через чорний вхід, але всі мають думати, що я тут зрозуміла? 
- Але...
- Ти маєш мене прикрити і особливо перед Джеком!
- Я не можу Нікс, я ризикую своєю роботою! А я не можу її втратити!
- Ага, тобто ти мені відказуєш?!
- Не те щоб, але так..
- Добре я тебе зрозуміла, але більше не напрошуйся мені в помічниці, сама впораюсь!
- Нікс..
- Я сама все проверну і навіть ніхто не дізнається! 
- Нікс..
- Я втечу і все дізнаюсь сама не треба мені нікого! 
- Нікс..
- Та що ти мене постійно перебиваєш? 
Я побачила, що вона дивиться позад мене і по її погляду я все зрозуміла.
- Там Джек так? - запитала тихо я, вже знаючи відповідь.
Дівчина лише кивнула головою.
І тут я різко обертаюсь і помічаю Джека, який стоїть позаду мене і дивлячись на мене посміхається. Його посмішці не було меж, вона була  на всю його моську.
- Кхм, ти тут так? 
- Мг!
- І ти все чув так?
- Мг! 
- І ти не дозволиш мені піти? 
- Ну, тільки якщо ми разом підемо! 
Я була в шоці від його слів і мої очі стали такими широкими.
- Ти... Ти зараз серйозно? 
- Цілком! - підійшовши до мене він закинув свою руку мені на плече і ми вийшли з архіву.
- Ти знущаєшся вірно?
- Чому ж? Ми напарники і повинні робити все разом! - сказав хлопець і подивився на мене посміхаючись.
Я подивилась на нього і на моєму обличчі з'явилась непомітна посмішка.
Чому він це робить? Для чого?
Ми йшли до виходу і я помічала погляди, а особливо Емми.
- Куди це ви? Джек вона немає права кудись йти!
- Давай я сам розберусь, що, як мені і їй робити, і куди нам йти! 
Взявши мене за руку ми вийшли з відділку, а я помітила багато здивованих поглядів і особливо цей розлючений і ненависний одночасно погляд Емми.
- Що ти робиш? - запитала я у нього коли ми вже вийшли.
- Свою роботу! - сказав Джек і підморгнувши мені пішов вперед.
Я ж посміхалась і задумались. Все ж нащо це йому?
- Ти так і будеш стояти? - сказав він мені і підійшовши знову взяв за руку. І ми пішли.
- А куди ми йдем? 
- Ну в нас 3 нерозгаданих справи і нам треба їх вирішити і все розрулити!
-А як же лист тата з забороною мені до чогось братися? - запитала з цікавістю я.
- Ну послухай якщо сидіти і думати над листом твого батька то... навряд чи велика Нікс Стюарт шось розгадає! Тай це не схоже на тебе, щоб ти просто сиділа і не йшла щось робити через заборону батька. 
- Але якщо Емма або хтось йому розкаже то мені кінець і моїй кар'єрі в поліції навіть якщо я розгадаю якусь справу всерівно кінець! 
- Не бійся пішли! - сказав він мені і ми пішли.
- Джек мені треба поговорити з моїм дядьком. Я думаю тоді ми дізнаємося правду! - різко сказала я.
- Якщо так хочеш добре, але не втягуй уже в це мою сестру!
- Добре, обіцяю! - сказавши посміхнулася. 
Ми пішли в лікарню до мого тата. Чому ми пішли туди, якщо шукали дядька? Все просто, Джек піде до нього в палату, щоб розпитати про його брата, а я прийшла, щоб навідати його ось і все. Знаю план не геніальний, але це все, що ми могли придумати по дорозі в лікарню.
Ось ми вже прийшли і дійшовши до палати я помічаю в палаті напроти Джоша.
- Ти йди, я зараз прийду. 
- Добре! - сказав Джек і подивився на мене здивовано.
Я постукала у двері і почувши "заходьте" зайшла у середину.
Джош побачивши мене і здивувався, і зрадів одночасно:
- Привіт, як ти себе почуваєш?
- Нікс, зі мною все добре! Як я радий тебе бачити!
- Що? Ти хіба не вважаєш, що це я винна у тому, що сталося з тобою?
- Що? Ні звичайно, я ж знаю хто це був! 
А чому ти вважала, що я на тебе злий?
- Бо Емма зла і ще вона знайшла звідкись записи з відеокамер і там є я, хоч в той день ми з тобою навіть по телефону не спілкувались!
- Ну це не дивно..
- Що пробач? Що ти сказав? 
- Ну в той день це була не ти, але маска твого обличчя була! 
- Стоп, що? Я взагалі зараз нічого не розумію! 
- Ну дивись тоді...
І тут в двері заходить Емма.
- Що ти тут робиш? - одразу накинулася вона на мене.
- Емма вийди, зараз не до тебе! 
- Що ти сказала? 
- Я сказала вийди і закрий двері з тієї сторони!!!