16

У визначений час, у потрібному місці Назар був, як і веліла Наталі. Дорогий клуб напичканий алкоголем та наркотиками, здавався чоловікові рідним місцем. Саме по схожих місцях, Назар любив тинятися у пошуках пригод та веселощів. Йому тепер, як ніколи раніше, хотілося все кинути та повернутися додому. Боязкість та невпевненість у собі сьогодні пресували Назара, роблячи кожен його крок невпевненим та штучним.

"Клієнт на місці." — отримав молодий чоловік повідомлення від своєї повелительниці. "Він в джинсовому піджаку та сірій сорочці, процес пішов."

Чоловіку раптом згадалося, як він познайомився з Оленою. І вона дійсно була прекрасна. Його дружина була повною протилежністю маніпуляторки та диктаторки Наталки, яка веліла кликати її "Наталі." У Назара все так швидко промайнуло перед очима: його життя, юність, молодість. Йому стало щиро жаль маленьку Лесю та дорослу, але таку беззахисну й скривджену ним Олену. Назар сидів і не міг зрушити з місця, адже він прийшов до клубу з певною метою і повинен був діяти згідно установленого Наталкою та її ватажками плану.

— Чого застиг? Ти що здурів? — Прибігла до молодого чоловіка, розлючена Наталі. — Клієнт на місці, ти хочеш, щоб він пішов? Ти взагалі нормальний? Хоча, в кого я питаю! Постійно тебе треба штовхати в спину, не чоловік, а телепень якийсь. І навіщо я з тобою, нікчемою взагалі зв'язалася? Нам не можна світитися разом, розумієш, телепню недолугий?! Що ти вирячився на мене, чого дивишся? Ноги в руки, шмарклі в кулак і пішов! — Команду за командою віддавала Наталі Назару.

— Знаєш, тупа курко, а не валила б ти звідси туди, звідки я тебе видрав? — Не стримався Назар. — Ти, та хто ти взагалі така? Думаєш, якщо губи накачала та волосся наростила, то ти цариця? А от і ні, ти звичайна шльондра, яка з роками стане потворною і нікому не потрібною старушенцією. Та на тебе через п'ять років уже ніхто не гляне, і молися, щоб тебе взяли на роботу в супер маркет на касу. Але й там ти можеш кастинг не пройти! — Злісно додав Назар. У чоловіка ніби пилина з очей впала. Його божественна Наталі постала перед ним зовсім у іншому світлі. У Назара просто в один момент розбилися рожеві окуляри, але на жаль, це було боляче.

— Та ти, ти нічого не вартий. Іди до своєї нікчемної дружини, нехай вона студить тебе й далі. Вона така ж нікчемна і нічого не вартує в цьому житті, як і ти. — Скаженіла від злості Наталі.

— Ти й мізинця її не варта, ясно? Тобі до неї тягнутися і не дотягнутися. Тому що ти — дно, а вона — чудова.

Розуміючи, що пахне смаленим і справа знаходиться під загрозою, Наталі почала:

— Назарчику, милий все, давай забудемо все, що тільки-но наговорили одне одному, заспокоїлись і підемо виконувати те, заради чого ми сюди прийшли, прошу!

— Ти, меркантильне стерво! Мені лише зараз дійшло, що ти не варта не те щоб людської любові, ти не вартуєш взагалі нічого. Ти нуль без палички ще й маєш зверхнє ставлення до інших. А сама? Сама лиш накачана силіконом пустушка, яка через пару-трійку років здується, як повітряна кулька. І попит на тебе впаде. Це в кращому випадку! Прощавай і видали мій номер! — Направляючись до виходу, кинув останню фразу Назар.

— Охорона, тримайте його! Він украв мій годинник! — Закричала вслід Наталі.

Охорона намагалася перевірити чоловіка, але він почав пручатися, адже розумів, що Наталі просто вирішила помститися. Протистояння Назарові не допомогло і розлючена охорона добряче нам'яла йому боки. Ледве забравши ноги, молодий чоловік ускочив у авто та поїхав геть від місця, в якому повинен був піти на серйозний злочин. 

Ганяючи увесь вечір містом, Назар підвозив людей, які його зупиняли. Кого довезти з роботи додому, кого в магазин, когось у гості. Чоловік спостерігаючи за своїми пасажирами зрозумів одне — вони всі різні, але об'єднані одним — сім'єю. Чоловіки, жінки, дівчата й хлопці. Всі вони жили з коханими і піклувалися про близьких. Так само могло б бути і в Назара, який залишився біля розбитого корита. Ще зовсім нещодавно він нарікав на долю, а тепер? Тепер він розумів, що через власну зухвалість та дурощі, втратив сім'ю.

— Але я доведу дружині, що змінився! — Впевнено заявив Назар, випадковому пасажирові.

— А якщо вона тебе не прийме?

— Значить добиватимусь! Я зможу довести, що мені можна довіряти. На мене можна покластися, а для жінки це головне! — Запевнив Назар свого нічного пасажира.

— Воно то й так друже, але хто ж його знає, що в тих жінок у голові. Але хай там як, бажаю тобі успіху.

Назар всю ніч катався містом. Подорож сонним обласним центром принесла йому гарний прибуток, на який спочатку він не розраховував. Повернувшись на ранок у порожню квартиру, чоловік збагнув, що в нього брудно та неприбрано. Він позбирав увесь брудний одяг та закинув у пральну машину.

— Олена так мріяла, що машинка полегшить їй життя, а я цілковитий дурень не розумів та ніколи її не підтримував. — Сам з собою почав бесіду Назар. — Який же тільки ідіот! Так зіпсувати власне життя! Профукати сім'ю та проміняти її на друзів і примарне кохання.

Зібравши всю волю в кулак, чоловік вирішив спокутувати власну провину. Своїх гріхів він пригадав багато, але найбільший з останніх — мала Леся, яка постраждала через порив його злості. Вже за кілька хвилин Назар був у відділку поліції:

— Ви розумієте, що своїм біганням від нас, ви продовжили собі ймовірний термін? Невже не можна було по-родицьки домовитися з постраждалими? — Сипав питаннями слідчий. — Тепер уже вороття назад немає, розумієте. Навіть, якщо постраждала сторона забере заяву, в чому я дуже сумніваюся, на вас повисло дуже багато справ. Від невиплачених кредитів до крадіжок, а тут і ще й підпал та загроза життю людей і малій дитині! Скажу не для протоколу — наломав ти дров, голубчику! Так легко не відбудешся! Але за те, що прийшов сам — схвалюю. Хоча, це тобі не дуже-то й допоможе!

— Я готовий понести відповідальність за свої вчинки! — Офіційно заявив Назар.

— Чимало нести доведеться! Згідно закону, цього разу умовним терміном не відбудешся! Зараз відпускаю під підписку про невиїзд, але тільки спробуй…