1

Друзі, сподіваюсь, що у ці скрутні часи мої книги принесуть вам хоч якусь розраду.

Чоловік застогнав. Дужі охоронці виплеснули на нього кілька відер крижаної води. Вода стікала довгим вузьким столом, зпливаючи калюжами на кам'яну підлогу.

А я ніяк не могла відвести погляда від безформної купи розслаблених м'язів, оголеного, неприродно блідого тіла. Довгого сплутаного темного волосся і покритого щетиною обличчя.

Жалюгідне видовище. А якусь годину тому знати не знала про цього бранця.

Тепер мого бранця.

До моєї руки від нього тягнувся невидимий магічний ланцюг. Нервуючи, я перебирала ланки і уважно вдивлялася в чоловіка, щоб не пропустити потрібну мить.

І згадувала, як лише годину тому мене викликав льорд Ніссвіл. Майже король та мій наречений.

– Він дуже небезпечний, Ельвін, – говорив Ніссвіл, стискаючи мої руки.

Ми стояли посеред королівського кабінету, і я всіма силами намагалася приховати подив. За якісь пару тижнів до весілля та офіційної коронації чекала будь-чого – але не цього!

Ніссвіл нахилився так, що мене торкнувся тонкий аромат його туалетної води.

Я підняла на нього погляд, намагаючись дивитися твердо.

– Не хочу ризикувати тобою, люба, – його голос зазвучав тихіше, опустився до шепоту. Великі пальці провели по моїх вилицях.

Сіро-зелені очі вдивлялися. І я дуже боялася розчарувати його високість.

– Але більше нікому не можу довірити . Розумієш? У тебе особливий дар, і ти одна з небагатьох, хто мені вірний . Тільки найвідданіші знають про нього . Він – наша головна зброя. З того часу, як дракони покинули Атавію, ми надто вразливі.

– Звичайно, ваша високосте, – відповіла я.

– Не треба титулів, люба, – принц наблизив свої губи до моїх, ледве торкаючись. – Ти ж знаєш мою таємницю. Як би я хотів сам... – він стиснув зуби, і я підняла пальці. Доторкнулася до його щоки.

Так. Знаю. Але він у цьому не винний! І намагається всіма силами...

– Що я маю зробити, Ніссвіле? – пробурмотіла.

Якби я могла тільки припустити!

Втім... я не мала шансу відмовитися. Хіба можна відмовити майбутньому королю, з яким заручена? Який потребує допомоги і довіряє мені справу державної важливості?

Пам'ятаю, в якому я була шоці, коли він прийшов просити моєї руки. Сам принц! Увагою якого хоче заволодіти кожна дівчина королівського двору!

А наша сім'я не настільки багата та знаменита. Ми і запрошення до двору отримували раз на рік, якщо не рідше. І коли на останньому весняному балі принц раптом почав надавати мені знаки уваги, я навіть подумати не могла, що його почуття стануть такими сильними!

Я була просто неймовірно щаслива! Вродливий, шляхетний, сильний! Здавалося, я потрапила до казки. Ми бачилися майже кожен день, цілувалися до запаморочливості та обговорювали наше весілля з коронацією. Він переконав мене переїхати до палацу, боячись, що мені можуть зашкодити недоброзичливці.

І вперше про щось попросив!

Зрозуміло, я не змогла б відмовитись, навіть знаючи, що побачу.

І ось тепер дивилася, як четверо мовчазних охоронців приводили бранця до тями. Вода лилася з крана в стіні, і відра неприємно шкрябали по підлозі.

Маг, який виводив його з тіньовоїстази, щойно покинув камеру. Бранець не повинен бачити його, як пояснив мені принц.

По кутках ще клубилися залишки похмурої тіньової сили, уривки магії, які ось-ось мають розвіятися.

Ніссвіл стояв поруч. Не торкався – не можна торкатися майстра печаток, коли той працює. Але всіляко підтримував. Готовий був допомогти і підказати.

– Крижана вода обов'язково? – прошепотіла я.

Може, бранець і небезпечний, неконтрольований і взагалі злочинець! Але це виглядало якось зовсім не по-людськи.

– Ердан кілька тижнів провів у тіньовому спокої. Так швидше відновляться реакції. І бруд треба змити, – тихо озвався принц.

Я хотіла запитати, навіщо тримати цінного воїна у бруді, але чоловік раптом різко сів, натягнувши ланцюг у моїх руках. Його м'язи збугрилися, погляд безпомилково встромився в нас, очі спалахнули неприборканою вогненною ненавистю... напевно, все-таки до принца – я його бачила вперше в житті! Значить, і він менетеж.

Зараз! Насилу утримуючи примарний повідець, я прикрила очі, вишукуючи слабкі точки в сплутаній енергетиці раба.

Той, хто контролював його раніше, працював сумлінно. І все ж таки аура вкрилася дірами, крізь які проривалося щось люте, звірине, нестримне.

На мить оволоділо бажанням відмовитися, скласти з себе відповідальність... Я ж працювала з тваринами! А переді мною – людина!

Глянула на нареченого – щільно стиснуті зуби, стислі кулаки. Упевнена, він узяв би все на себе, сам тримав би цього небезпечного хижака! Якби тільки міг.

На жаль, наш принц майже позбавлений магії. Через що його вже не раз намагалися позбутися.

Видихнувши, знову заплющила очі.

Невидимий ланцюг натягнувся, розпалився у моїх руках. Бранець усіма силами намагався вирватися на волю, приборкати його, перетягнути контроль на себе!

Ворухнувши губами, я почала вимовляти заклинання, накладаючи магічні руни та печатки на контрольний контур його аури.

Зараз, поки він не увійшову повну силу.

Енергетика стягувалася. Втихомирювалася. Повільно, обережно я просувалась далі всередину. Вишукувала найменші дірки, крізь які могла вирватися його магія.

Наближалася до свідомості.

На ній також стояли потужні печатки і навіть аркани. Я не змогла б пробратися всередину, прочитати думки чоловіка. Але перевірити, зміцнити те, що утримувало його під контролем – це моє завдання.

– Ш-шабассарава! – пролунало чи то вголос, чи то ментально.

Раб проклинав мене найгрубішими лайками. Здригнувшись, я розплющила очі, і в коконі одразу розкрилася дірка.

Не люблю працювати з відкритими очима, але довелося спостерігати за тим, що відбувається.