Лілія Іванівна приємно здивована, але ні в чому не переконана.

СІРОЖА

Легше сказати, ніж зробити - викинь думки про несуттєве з голови, коли все нагадує про бентежне. Куди не подивись, все сигналить про помилку. Все нагадує про Марію.

І наче нічого такого, діло налагоджується, перспективи є. Нехай з цього напрямку поки що стільки грошей і не наскирдую, скільки треба, щоб виграти. Але у мене є запасний варіант. Головне сталося - я уже знаю, що робитиму в найближчі роки. Телебачення віджило своє. Ютуб рулить. Там піднімуся. 

І Марії з того одна користь.  Зараз прикручу автопереклад, вона мільйонницею буде у мене. 

Так чого ж так паршиво на душі?

От і ця сусідка. Німий докір в очах. Ніхто б не назвав її доброю або щирою. Але ж вона перша здогадалася, як Марії тяжко ведеться. 

А ми дивилися на розгублену красуню з малим і рахували, як швидко вона вибере покровителя. І мова йшла тільки про те, кого з нас вибере.

А я навіть я не сумнівався, що мене. Думав, фартануло мені. Пів року побуду з жінкою, для якої я справжній чоловік, що може  розв'язувати всі проблеми.

Бачила б мне зараз Софія, точно лопнула б з люті. Особливо якби дізналася, що у нас із Марією досі нічого  нема. І зовсім не тому, що я цього не хочу.

Хоч сам із собою забивйся на те, щоб ні на що не забиватися хоча б тиждень підряд. А хто програє, той кине палити й нарешті розкаже Марійці і про парі, і про те, що все не так, як може здатися.

Ага, не так. А як? Я скоро одружуюсь із тою, з якою і хотів все життя одружитися. Вона дуже розумна, освічена,  вихована. І навіть досить красива. Правда нещодавно виявилося, що зневажає мене і вважає нікчемою. Але як виграю парі, то заповажає. Хоч і не вірить, що я зможу. А я його виграю.

Зате Марія мене поважає. Без усяких парі.  І я її.  Між нами нічого нема й не буде. Не тому, що я не хочу, ох не тому. Добре хоч, що не знає про дурне парі з Ведмедем. Ми з нею працюватимемо довгі роки в моєму майбутньму холдінгу. А Софія нехай казиться, холдінг буде лише мій. І співробітників вона не вибиратиме. Вони нехай собі із батьком рулять усім іншим. А сюди нехай не лізе.

Все ж чудово, так чого так гидко на душі?

А того, мабуть, що треба думати про справи. А не про те, що програти Ведемедеві не можна. І виграти не виходить. Так і в нього не виходить, хехе... 

Он іде кандидатка на роботу у холдінгу, якого ще неіснує. Я тут сам собі ейчар. Цінні кадри на дороі не валяються.

СІРОЖА і ЛІЛІЯ ІВАНІВНА 

-Ліліє Іванівно, пробачте що турбую, це знову я щодо...

-Щось забув сказати? - бабуся була явно невдоволена тим, щоїї роздуми перервали. В оцих круглих окулярах з темними скельцями нагадувала сову, яку невчасно розбудили.

Невдало зайшов Сірожа. Так не тікати ж. Бо іншим разом взагалі й двері не відчинить.

-Точно, забув. - зрадів підказці хлопець. -  От як ви все пам'ятаєте? У мене в одне вухо влеті…

-Я не пам’ятаю, я записую, Сергію. Органайзер і тайм менеджмент - чув про таке?

-Та трохи чув. - аж трохи образився Сірожа.

-Менеджмент їй. - подумки показав він язика бабусі. - Та мене на факультеті на руках носили. Хоча я більше маркетолог все ж.  

-От тільки хисту немає, Ліліванівно. - вголос покаявся баламут. -  Тупий я. Може через те, що батько алкоголік, може мати перелякалася, як він за нею з вилами ганявся…

-Жахлива історія.- іронічно вигнула брову Лілія Іванівна. Вона явно не спішила жаліти нещасну жертву домашнього насилля. А сама в цей час думала, чи правильно висловилася. Бо жахлива - то настільки погано придумана чи настільки страшна? Чи зрозуміє гру сенсів цей хитрун? Схоже що  ні. Стоїть, посміхається ідеально рівними зубами, м’язи грають під спортивним костюмом. Ага, батько алкоголік, перелякана мати. У них як раз такі здорові діти народжуються.  

-Ліліванна, поки знову не забув. - поспішив змінити тему син алкоголіка. - Валерій на розвивалки свою Лєрку тягає. Воно ж гарно, мабуть - для дитни?

-Гарно, Сергію. Тобто корисно. 

Сірожу важко було  збити з теми, але цій старушні майже завжди вдавалося.

От же ж карга. Хоч би спитала щось. Лупає очима за темними скельцями.  Щось собі уже надмала.

-Ну от  Мишко… - не здавався Сірожа. -  йому б теж корисно було б…

-Он ти про що. - Лілія Іванівна трохи здивувалася. - Було б корисно, твоя правда. Поки що нічого критичного. Але  він дикуватий, як на свій вік. Посміхається мало. Боїться чужих. Ще нічого не говорить… але ж Машуня. У неї  не вистачає коштів. 

-Я в курсі. Ми ж для того й канал її розвиваємо, щоб грошики капали. Але ж поки що  все одно тільки на комуналку та нормальну їжу вистачає. Йому мультики хотів з телефона  показати, а він не дивиться. Не цікаво…

-Ясно. Ти ж не для того мене зупинив, коли я спішу додому, щоб дописати главу? Який сенс на це скаржитись?  Я в курсі. Що робити, не у всіх дітей і це є. 

-Мишко не всі. - значуще проказав Сірожа. - Він наш сусід. Я власне хотів спитати, ви ж там викладаєте, ціни знаєте… якщо кинути  курити, на басейн  вистачить?  Там іще якісь фізкультурні гуртки є…

-Ну  тобто мови й точні науки не для Мишка. Розумію. Ти спортивний хлопець,  про це й думаєш. Я не знаю, скільки ти витрачаєш на сигарети. А хіба можна й палити, і спортом займатись?

-Не бажано - покаянно сказав Сірожа, відчуваючи, що справа зрушила з місця. - От я й хочу кинути, а щоб був стимул . І ще хочу попросити вас начитати на камеру корисні поради з розвитку. Ну такі, щоб не платити або не дорого. Щоб вдома можна займатися. Якщо таке є.

-Є.  І ти гарно придумав -  начитати. Марійка послухає, поки щось робить  А то їй поспати ніколи, не те, що читати. Така алергія у малого і зубки…

-А,  ви і про алергію знаєте?.

-Я багато про що знаю. Своїх дітей немає, але досвід є. В дев’яності довелося бути нянькою. Мамам в декреті не можна було сидіти, бо жити не мали на що. От ми й зробили таке. Я все одно дома. І до мене приводили діток, бо і в яслі не можна було влаштувати. Тоді я все вивчила. І як годувати, і як розвивати. У мене з тих вихованців є уже й кандидати наук, і успішні всі. …