Сірожа згадує Софію

Ведмедя виховувала бабуся, яка не мала педагогічної освіти. І якщо він поводився не так, як вона вимагала, то отримував ременя замість виховних роз’яснень. Від тюрми його це не врятувало. Може тому, що останній рік бабуся сильно хворіла і майже цілком провела в лікарні,  і ремінь висів без діла.

Але в силу звіздюлів Ведмідь відтоді не вірив. І тільки це врятувало Сірожу від виховного занурення у ванну з холодною водою.

-Я на інтерес не спорю. - глухо сказав він, закручуючи кран. - Покажи заклад. 

-А. Ну… - Сірожа трохи знітився.

-От тобі й ну. Хто вчора спорив, що не куритиме місяць і на ці гроші одведемо малого у басейн?

-Та мені Колька з шостого номера вже програв ці гроші. Можна не кидати. 

-А ти зараз мені все вигране  програєш.

-І що, ти пожлобшся малому на басейн? - Сірожа переможно посміхнувся. Що-що, а в людях він розбирався гарно. Ну принаймні в тому, що стосувалося грошей. Ведмідь за них точно не тримався. І це зайвий раз доводило - заробляти їх не вміє, тому й шкодувати нема за чим.

-Ннууу. - Ведмідь зрозумів, що його знову ошукали. Хоч одразу не міг здогадатися, в чому і як. 

-От  тобі й ну. - Сірожа  зверхньо усміхнувся. - Нас, сільських, на кривій козі не об’їдеш. У нас все схоплено, і ми продумані.

-Нащо тоді  забиватися. як нічого не виграєш. - Ведмідь завжди доходив до суті, хоч іноді й трохи запізно.

-Я нічого не програю. А виграти як раз можу. Тобто нічого не втрачаю, а прибуток можу отримати. Ти ж не вчився. Десь сидів у колонії, бо явно якусь ятку з пиріжками грабонув по дурості й малолітству. А мені всім селом скинулися на навчання.  І я про ризикові вкладення все добре знаю.

-І що, вивчився?

-Та вивчився. Влітку як раз диплом вручили. І я додому повернувся. (Сірожа передбачливо не признався, як далеко знаходився навчальний заклад, де він навчився такої мудроти). Ну й от на - радощах зустріч відмітили,  я вийшов на двір, побачив новий трактор. Дай, думаю, покатаюся. Ну й далі ти знаєш. - поспішив зам’яти тему Сірожа.

-І у тебе тепер є робота, де гарні бабоси відстьобують кожні півмісяця за те, що ти такий розумний і все знаєш. - сарказмом Ведмедя можна було розтрощити значно вищий стос цеглин, ніж середній десантник розбиває лобом на дні десантури. Але тільки не  самовпевненість Сірожи.

-То ви, сірі пересічні людці, переймаєтесь таким. Мене не цікавить робота на дядька за гроші.  Я сам буду платити персоналу. Гарно платити за гарну роботу.

-Ага, як раз того ящика пива, що ти мені щитай програв, на зарплатню й вистачить, - вдоволено сказав Ведмідь, який нарешті закрутив і ще раз перевірив усі крани в квартирі. - Тож на радощах не стій, а витирай все, що натекло. Роботодавець мамчин.

-Нононо. Забув, хто твій благодійник? Думаєш, я не знаю, що ти від поліції або дружків ховаєшся? Дивись мені, язика прикуси! - бундючно сказав Сірожа, витираючи калюжу власними спортивками. Виходило у нього не дуже, поки Ведмідь не зжалився і не дістав з комірчини  красиву швабру з віджимом.

-І диви, не віджимай у ванну, не свиняч.  Бо засориш там - одним гаєчним ключем і шматком мочала не відбудемось.

-Не вчи мене. У нас в селі…

Що  у них в селі роблять з ваннами, стоки яких забилися від того, що в них викручують швабри, ніхто так і не дізнався.  

Тому що Марійка дисципліновано з’явилася на зйомки чергового блогу.

Радісний Сірожа, який нарошне тягнув час до цього моменту, тицьнув Ведмедеві швабру, акуратно  вимив руки й пішов на кухню з висхідною зіркою ютубу перевіряти сценарій і реквізит.

І розпочав передачу секунда в секунду за розкладом.

Ведмідь сидів позаду із картками з підказками напоготові і чомусь уявляв картину -  він не відчинив Сірожі, замість перевірки й ремонту кранів їв котлети у сусідів і дізнавався всяке цікаве про шпинат. А на кухні в цей час по коліна води. І ці двоє артистів незворушно транслюють щось дуже аристократичне на мінімалках для своєї любої аудиторії. Половина якої - хейтери, які бажають Милій Марійці облажатися. 

Фондю - блюдо цього випуску, тільки не питайте, що там зображувало сир, було на середині  готовності. 

Відвідуваність зашкалювала. Мабуть, всі чекали на появу красеня-чоловіка або хоча б милого янголяти Мишка.

Але дочекалися того, що в коментах з’явилися емодзі у вигляді вил і  червонопиких рогатих чортів, а потім напис: Так он воно що. У тебе жінка й дитина!  А я тобі так вірила. Тепер ти труп.

Ведмідь, що сьогодні виступав під ніком Ромашка, додав ще кілька вил і чортиків, частина глядачок запостила веселі смайли, частина - сумні, частина влаштувала срач про підстави. Сірожа не повертаючись підняв вгору великий палець.

Після цього перегляди збільшувалися по експоненті, і до срібної кнопки каналу залишилося буквально один-два випуски. А до чергової життєвої катастрофи Сірожі буквально  пара годин  - рівно до того, як розлючена використанням свого крику душі Софія перестане істерити та поділиться новиною з батьком. Спочатку своїм, а потім і його.  

Все вкотре летіло в прірву, і треба було  негайно щось із цим робити.

Через це Сірожа вимкнув айфона, похвалив Марію за гарну роботу і рішуче попрямував у простору вітальню. А там сів дивитися нову серію детективу про жахливі злочини  маніяка у великому місті. Тому що був неабиякий прихильник таких видовищ.

Він, всупереч намірам авторів таких фільмів,  завжди уявляв себе злочинцем, а зовсім не поліцією не жертвою. Хоча в реальному житті був не здатний на справжнє насилля. Просто злочинці завжди цікавіші й креативніші.  Отакий він був зарозумілий і хиторзроблений поганець з добрим серцем і  купою сміття в голові, яке туди накидало химерне домашнє виховання й походження Сірожи.

І отак він завжди  робив, коли не хотів вирішувати щось, що вирішиться саме так чи інак. Відпускав ситуацію.

 Якщо так - то батьки, і Софійчин, і його, пояснять дівці, що не треба кіпішувати. Бо ніде не написано, що він жонатий і з дитиною, а до того ж  всі знають, що Сірожа дурнуватий і без царя в голові. Одне щастя, що єдиний син свого батька. І Софійці все дістанеться разом  з керівництвом заводами,  домами й пароплавами, як той казав.