Щастя це...

"Драго дивився на прекрасну золоту дівчину, що стояла за стійкою. І не міг зрозуміти - що ця принцеса робить в їх  барі. Де Серх., молодий сірий дракон, що започаткував тут генделик,  знайшов це диво? І чому вона згодилася проміняти трон на стійку, липку від розлитого пива й віскі?

Хоча ні. Стійка уже не була липкою, склянки сяяли, наче кришталеві.

-Коли й встигла?Принцеси бувають дуже моторні. - вражено подумав Драго.

А коло стійки гралося рум'яне дитинча, не дуже схоже на мати, але з тим самим виразом, що наче говорив - зараз непогано, а буде ще краща.

Драго відчув, що пропав. Але чомусь зовсім не злякався. Він був не з лякливих..."

-Так буде краще. В детективі повинна бути любовна лінія. І я бачу, що їй краще підходить Драго. Ну а Серхові теж дамо шанс. - вирішила Лілія Іванівна, скоса поглядаючи, як Ведмідь дивиться услід Марії, яка поспішала  на зйомку.

Надзвичайно задоволений собою Сірожа підіймався на третій поверх, і раптом згадав, що не знає головного - де і коли вручать приз. За звичкою він перестрибував через три сходинки,  що було не так вже й легко після фізкультурного інтенсиву.

Але він переможець по життю. І для нього не існує труднощів.

Бадьоро забігши в пусту квартиру, де Ведмедя чомусь не було, а мав би бути до речі, Сірожа зрадів, що свідків не буде. І  перетелефонував у відділок, щоб дізнатися, коли саме він може отримати обіцяну винагороду. Бо йому сказали, що звірять номери банкнот, впевняться, що саме ці гроші були вкрадені з банку, і лише тоді розпочнуть процедуру. Але він не лох якийсь. І знає, що варто подивитись одну пачку, щоб знати - вся партія звідти. 

У відповідь йому сказали, що це поки що таємниця слідства. Але він правильно здогадався, банкноти саме звідти.

Тому слідство йому невимовно вдячне за знахідку частини вкраденого. Але премія у повному обсязі недвозначно обіцяна за відомості про всі вкрадені гроші. Нехай громадянин не сумнівається. Премія, обіцяна за будь-які відомості про вкрадене і крадіїв уже точно його.

-Упс… -  сказав Сірожа і похвалив себе, що не подзвонив Софії й не уклав парі на те, якого кольору буде її весільна сукня або в якому модному домі вона її купуватиме.

І насварив себе, бо сам добре вмів писати контракти, додаючи найдрібнішим шрифтом усяке вигідне тільки йому. В Банку теж не лохи сидять.

Та збити Сірожу з цілі, коли він летів до неї, як стріла в десяточку, було практично неможливо.

У нього залишався Ведмідь. Який,  Сірожа був у цьому стовідсотково впевнений, щось знав про  цю справу. Якщо взагалі не грав головну роль в пограбуванні. Тепер треба було змусити Ведмедя якнайшвидше закінчити ремонт. Щоб потім вказати поліції на людину, дуже схожу на фоторобот, який він, Сірожа, нібито буквально зараз побачив у метро. Бо він скромна людина і пересувається по місту муніципальним транспортом.

А тепер до діла. Чому Марія ще не тут? Нічого не готове для  стріму про консоме з трюфелями, роль яких гратимуть темні печериці, так  вдало куплені в маркеті на розпродажу. Уже, мабуть, відчула себе зіркою і примадонною, що дозволяє собі спізнюватись на репетицію… 

Ех. Не буває ідеальних жінок. Все треба тягти на собі. А це не правильно. Треба розділяти роботу на всіх. 

Сергій подумав, що йому терміново потрібен помічник. Бо він втрачає контроль, а у нього ж не так багато об’єктів. Три блогери й гараж, в якому Ведмідь має закінчувати  ремонт тої злощасної машини.

Урок від самого життя Сірожа засвоїв. І все ж було прикро так попастися.

Нащо йому знадобилося випробувати новий трактор на трасі, ще й  бувши трохи напідпитку.

Він що, тракторист-випробувач? Тьху.

То насправді щастя, що Ведмідь вирішив ховатися саме тут. Бо Сірожа знав кілька гарних майстерень, де все привели б до ладу за кілька днів, а не за місяць. Тільки  там брали гарні гроші. А Ведмідь на дурняк впахує один за всю майстерню. 

Був би теж цінний кадр. От тільки він злочинець. І якщо його здати до рук закону, то і вся премія Сірожі дістанеться, а не частина. Бо то він на фотороботі, точно. І замки відкриває одною лівою.

Сірожа натиснув на виклик, Марія напрочуд довго не відповідала, але врешті решт трохи задихаючись, немов би довго тікала звідкись, сказала, що уже зараз буде, бо з двома малюками впоратись не так просто, як їй здавалося. Хоч Мишко після плавання значно спокійніший. Але вдвох з подружкою не дають розслабитись. 

Останні слова Марія проказала уже переступивши  поріг сусідської квартири.

Голос її був уривчастий і схвильований настільки, що викликав у Сірожі  бажання розхвилювати Марію ще більше, хоч би й до крику.

Але у всьому іншому вона була повністю готова до знімання,  всупереч словам про те, що нічого не встигає.

Сірожа вдруге з сьогодні задивився на неї, ніби прощаючись із чимось дуже дорогим назавжди.

Хоча прощатися не збирався як мінімум доти, доки канал буде настільки популярний, що здобуде діамантову кнопку, а реклама приноситиме справжній зиск. А не можливість водити Мишка в басейн і не голодувати. 

І вже потім він поставить на цю роботу спеціально навчену людину, а сам розвиватиме холдинг далі, уже не беручи участі в зніманні  кожного ролика.

Але відчуття, що вони прощаються, нікуди не дівалося. 

Хлопець звичним зусиллям загнав це настирливе й неправильне відчуття подалі, прискіпливо перевірив знання сценарію, намалював на підлозі хрестики в місцях, на які повинна була переходити Марія, щоб не стояти, як манекен, але й не виходити з фокуса. Поправив біля рожевого вуха Марії пасмо золотого волосся, що вибилося з ідеального пучка, мимохіть здивувавшись,яке воно м’яке й гріє руку, коли холодно, а коли жарко - холодить пальці.

Він не пам’ятав, яке на дотик волосся Софії. 

І зловив себе на думці, що взагалі погано пам’ятає наречену, яку знає все життя. Ніби вони не бачились багато років.  В пам'яті спливало тільки видиво школярки з великими бантами й повітряними кульками, прив’язаними до шкільного ранця, та щось без обличчя, на високих шпильках і в сукні стриманого крою, красиве, елегантне, і …