Так більше продовжуватись не може

Віка взяла  телефон чоловіка і кілька хвилин неуважно роздивлялася фото Катерини, думаючи про щось своє, вірніше про план помсти.

Вона вирішувала, чи зв’язуватись з цією хвойдою з Валіного телефону, щоб цим принизити одразу, чи попросити телефон у Комісара.

Але зрештою вирішила зупинити машину біля найближчого кіоску і купити новий з новою сімкою.

Поки вона роздумувала й вирішувала,  полковник у відставці про щось теж посилено думав, гортаючи у телефоні свої нотатки. І не прийшов до якогось висновку. Тому вирішив спитати так, як тільки він умів. Не прямо і про щось конкретне,  а ніби пробуджуючи якісь спогади про те, що застрягло в глибині пам’яті й не хоче спливти на поверхню.

Питати про таке найкраще тоді, коли людина думає про щось стороннє і зосереджена на цьому. От, приміром, як ця сердита жінка думає про фото іншої жінки в телефоні чоловіка.

-До речі, Вікторіє, що вам здалося найдивнішим з розпоряджень по роботі цього негідника, вашого шефа?

Вікторія роздивлялася чергове селфі - мереживний комплект на Катерині. Й думала про те, чи личив би він їй самій. І була схильна до того, що навряд. Особливо колір. Хто взагалі додумався до того що білизна жінки може бути зеленою? Мереживо через це нагадує синець або якусь химерну наколку. Саме наколку, а не тату…

-Мені нічого не здалося. - неуважно відповіла вона на питання Комісара. -  Наш директор  уславлений дивними рішеннями серед підлеглих. А от те, що мені було доручено підтримувати зв’язок з його людиною в керівництві банку конкурентів, а потім, коли зв’язок перервався, наказано нічого не робити для його відновлення, таке було. І воно дивне, я думаю.

-І ви звісно не знаєте, хто саме був…

-Звісно знаю. - через плече кинула Віка, придивляючись, де можна зупинитися і купити новий смарт. - Але не знаю, чи знає директор, що я знаю.  Той шпигун, чи хто він там, був моїм однокурсником. І його нік мені відомий, і манера письма. Він колись намагався за мною … Ну це як раз не важливо. - перервала себе Вікторія, відчувши, як Валерій застиг і ловить кожне її слово. - До мене багато хто залицявся, поки  Валя не прийшов і всіх розігнав.

Валерій полегшено посміхнувся, а полковник посміхнувся вдоволено. І запитав, намагаючись говорити відсторонено і не дуже зацікавлено, про посаду і прізвище.

Посади Вікторія не знала, бо давно втратила контакт з більшістю однокурсників. Чомусь далеко не всі вони раділи її успішній кар’єрі.

-А прізвище Кротов, нік - Крот. - повідомила Віка і легко зітхнула, згадавши вечірку, на якій колись відмовила Кротову.

Гарні були часи. Безтурботні. 

Віка попросила зупинитися, бо побачила потрібний магазин, і забуло про це питання, зайнята своїми справами.

З відчуттям глибокого задоволення консультант страхової фірми щось записав у телефон. І якби Вікторія подивилася ще раз через плече, то побачила б примітку,  що заввідділу Кротов через тиждень після скандальної події відбув у планову відпустку. Судячи з того, куди він придбав квиток - на Мальдіви. 

От тільки реєстрацію цей квиток не пройшов. А вдома громадянина Кротова з тої пори ніхто не бачив, і взагалі ніде не бачив.

А сам Комісар виявив  під гумовим килимком для витирання ніг відбиток підошви у чомусь такому, чого зазвичай під килимками не буває. І навіть відніс до лабораторії і знімок, і соскоб сухої плями, на яку наступили, коли вона була ще мокра,  і скоріш за все не помітили. Довелося поділитися знімком з поліцією.

І Комісар не знав поки що, як поліція розпорядилася знахідкою. Він тоді акуратно поправив килимок, як це до нього зробив хтось, хто останнім виходив із цієї квартири. І відбиток знову став невидимий.

Віка спочатку подзвонила Катерині. Та не відповіла. Тоді Вікторія відправила СМС.

Катерина побачила дзвінок з незнайомого номеру і не відповіла на нього. Але смс з нього прочитала.

Вікторія повідомляла, що її телефон  дуже постраждав, тепер у неї новий і номер тимчасово теж. А потім вона відновить старий. Цей придбала, щоб Катерина не хвилювалася. Зустріч не скасовується, якщо у Катерини все в порядку.

В порядку у Катерини не було нічого. Дивні події з машиною і допит.  Дивне мовчання Сича у відповідь на рутинний дзвінок з окремого телефону на номер, який знали одиниці.

Ви можете подумати, що подруга злодія повинна б бути більш досвідчено у таких справах.

 Але ні. Ця жінка звісно здогадувалась, щоб не сказати - знала про незаконне походження коштів на все, чим користувалася. Але не більше цього. 

І ще ні разу не мала справи з поліцією, навіть дорожньою.

І не бажала мати надалі. Тому відповіла на всі дивні й провокативні питання молоденького поліціянта, підписала  протокол і вирішила що з усім іншим нехай розбирається Сич. Бо не сказав їй про гроші в багажнику.

А не захоче, то його проблеми. У неї дещо відкладене на чорний день. І деякі матеріальні негаразди можливо варті того, щоб не терпіти присутності цього нудного старого й прискіпливого  чоловіка поряд цілих два рази на тиждень.

Вона молода і приваблива. Не зійшовся світ клином на Сичеві.

Самій від нього йти було страшно. Його жорстокість  відчувалася на відстані, навіть якщо він нічого не казав і не робив. Але якщо він сам від неї відмовиться, що ж. Ніяких чеків на купівлю машини у неї нема, нічого вона через банк не проводила, багажник не відчиняла. Ключі й права отримала з рук Сича.

Ну тобто не її це проблеми, була впевнена Катерина. І з легким смутком повідомила у відповідь Вікторії, що вона теж зазнала втрат, тільки не телефон, а її машина поки що недоступна.

-Що ж. Саме для таких випадків існує таксі. - легко віднеслася до звістки Віка.

Почувши розмову банківського аналітика і явно пристойної жінки з Катериною, полковник у відставці  навіть здивувався такій нерозбірливості. Але удав, що нічого не чує і думає про своє. І все ж попрохав  Віку по закінченні розмови пригадати, що ж то у сусідки за машина, яка так невчасно зламалася.