Про культурні запити і театральні видовища

-Сірожа заявив, що треба ще добу, щоб усе висохло, бо зараз процес не завершено. І місяць ще не минув.

Тут він був повністю у своїй стихії. І приготувався до довгих суперечок і обвинувачень, які розіб’є вщент, як він прекрасно вміє. Бо він зараз тверезий і рішучий.

Але похизуватися вмінням вести перемовини не вдалося. 

-Я забираю машину. - почув він зі слухавки. - Уже їду на місце зустрічі. Ти їдь теж. Там розберемося. 

Сірожа зі звичною самовпевненістю призначив зустріч через три години. Бо приблизно стільки б знадобилося їхати до гаража з місця зіткнення з трактором.

Оскільки гараж-майстерня був під домом, можна було б встигнути хоча б надати машині умовно вигляду. Нехай забере. А потім сам щось робить, коли мотор заглухне або колесо відвалиться. Баба з воза, вирішив Сірожа і наказовим тоном велів Ведмедеві йти з ним. Бо замовник хоче забрати свою машину дуже терміново. І треба за дві години надати товарного вигляду, бо інакше…

-Там роботи на півдня. - заперечив Ведмідь. Надворі майже ніч,  нехай зранку…

-Він забирає сьогодні, це не  обговорюється. Ходімо швидше.Треба встигати.

-Я можу допомогти, якщо треба. - встряв Валерій. - Подати-принести, все таке. Втрьох буде  скоріше.

-Респектусики, сусіде! - зрадів Сірожа. - Буду должний. Давайте уже йти, часіки тікають. Маруся подивиться за Малою. Ти  подивишся, Марічко? - спитав він тоном, що не передбачав відмови.

Тут Комісар К. теж став прощатися, він уже почув від письменниці все,що хотів.

-І я подивлюся за дітьми. - сказала Лілія Іванівна. Допоможу, якщо малі почнуть хуліганити. Чи може краще Віку викликати?

-Не треба. - на ходу сказав батько в декреті. - вона і так мало відпочиває. Їй сьогодні дуже треба розслабитись. Був непростий день. 

В присутності Сірожі ніяких подробиць про те, наскільки день був непростий, Валерій не озвучив. Хоч його думка про Сірожу трохи змінилася відтоді, як той  став допомагати знайомим розвивати дитину і вибачився за дурнувате прізвисько. Але не настільки покращилася,  щоб обговорювати при ньому таємниці розслідування.

А от якби він прислухався до Лілії Іванівни і покликав дружину додому, то Вікторія не мала б настільки гарячого продовження своїх пригод.

Вона б зараз прислухалася до його думки. Тобто вона і раніше вважала Валерія дуже розумним і здатним на багато більше, ніж видно чужим людям. Але сьогоднішня подія , коли Валерій голими руками врятував її від загибелі, зробила його супергероєм в очах дружини. 

А що їй загрожувала саме смерть, вона ніскільки не сумнівалася. Бо що б там не казав бос поліції під протокол, їй він двома годинами раніше показав знімок скривавленої людини у її робочому кріслі.  Людина була начебто знайома. А бос додав, що дата на знімку збігається з останнім повідомленням від його щура.  І що поліції буде дуже цікаво встановити зв’язок між цими подіями, але він нічого не скаже…

-Зате я скажу. - сказала Вікторія. - ви ж не думаєте ніби я не маю нічого подібного щодо шановного директора нашого процвітаючого банку?

Вікторія була не дуже досвідченою у справах шантажу. І не мала чим підтвердити свої здогади. Але вирішила, що раз її змушують зігрівати ліжко шефа такими методами, то  і вона може собі дозволити блеф.

-І не сумнівайтесь, пане директоре. На зборах акціонерів я теж не мовчатиму, якщо ви не припините свої брудні домагання й інсинуації. І оцей недолугий фотошоп мені смішний…

Шеф тоді надто поспішно вибачився і вийшов, щоб Вікторія повірила, ніби інцидент вичерпано. І встигла попросити про допомогу чоловіка.

Саме його. А не поліцію або охорону покликавши на допомогу.

Знала його давно і в різних обставинах, тому наскільки довіряла його розуму й рішучості. А ще вірності.

І вона не помилилася. Небезпека була велика.

Бо спочатку їй стало зле від газу з балончика, який направив на неї бос, що як раз повернувся, а потім вона оклигала безпомічна і знерухомлена. А бос потирав руки й казав, що вона йому заплатить за зіпсутий настрій, облом і вже другу машину, яку доведеться викинути разом з її трупом. І багатослівно  про те, що він зробить з нею до того, як вона  перетвориться на труп на дні якоїсь мулистої водойми…

Навіть тоді Віка більше сердилася, ніж боялася.

І боялася більше за Валю, який мало тренувався останнім часом. І міг постраждати від рук цього маніяка. Тільки  страшно і бридко було їй  відчувати на собі вологі й липкі руки боса. 

-Якщо Валя не встигне, він може подумати, що то все правда, що каже про мене Жанна… - була її остання думка перед тим, як двері не витримали атаки ломом, і Валентин розв'язав проблему. Там ще був знайомий охоронець і сивий дядько, що дуже спритно рухався. Вони теж себе непогано проявили, але до Валентина їм було дуже далеко.

Про це думала Вікторія, поки майстрині зі СПА повертали їй відчуття спокою, впевненості й радості від того, що вона молода, прекрасна і це всім добре видно і трохи заздрісно.

Тим часом Катерина теж відчувала неабияке піднесення.

Згодьтеся, все, що робить з нею косметичка вдома, ні в яке порівняння не йде з тим пафосом і вишуканістю, що панують у престижному столичному салоні.

А повага, а рівень обслуговування, а…

Словом ті майстрині вміли не тільки максимально прикрасити клієнток, вони вміли ще й переконати їх у тому, що тепер весь світ біля їхніх ніг - завдяки салону.

І саме це робило заклад топовим.

Тож обидві дівчини покидали СПА з відчуттям, що вони як мінімум богині. І якби на них хтось поглянув то може б і згодився з цим.

І знаєте - на них поглянули.

-Ти диви на цю шмару. Наробила нам такого, а сама у СПА вчащає. Цікаво, на які гроші? Сич розщедрився наостанок?

-Та звісно на які - вона може й давно стукачка. І тепер нам звізда.

-Так може рвемо кігті?

-Ти як собі хочеш. Сич просто так нічого не каже. Ти думаєш, він хотів, щоб ми на неї помилувалися, та й поїхали самі до нього? А вона нехай гуляє вальсом?