6

Сіре небо просвітліло. Наближався схід сонця, і все про це сповіщало. Жайворонок уже високо в небі щебетав насолоджуючись своїм чарівним голосом. Прокидались і інші птахи, в них починався трудовий день, повний невідкладних клопотів. Подих вітру зі сторони моря був трохи прохолодним для цієї пори року. Літо було в повній силі, передбачався спекотний день, але ранок сьогодні видався трохи прохолодним. Червень порадував хорошою погодою, і липень обіцяв таку ж.

Яковлєву ніколи було спостерігати за чудовим ранком. В них починалася робота. Йдучи до літака, він бачив всю цю красу, але нині його більше цікавило майбутнє. Позаду не кваплячись ішов Селінков. Місячне розслаблення далось взнаки. Вперше їм довелося піднятись ще до сходу сонця. Пізні вильоти під час випробувань, погано подіяли на них. Звичка пізно підійматися тепер діяла на Селінкова, як снодійне. Прокидався він важко на відміну від Яковлєва. Василь без особливих затруднень прокинувся рано, і встиг привести себе в порядок. Він поголився, вмився, ще й розбудив  Степана.

І ось вони, такі різні крокують до літака. Василь жваво, а Степан в’яло, немов його годину тягали невідомо де, а потім відпустили. Але Василь не підганяв Степана, вони вкладались в час. Літак вже був біля злітної смуги, від нього щойно від'їхав бензовоз. Старший механік керував групою помічників, що готували літак. Спалахнули вогні злітної смуги, так вимагала інструкція. Разом з ними розпочинав роботу і персонал, залучений в обслуговуванні аеродрому. Освітилась і вежа, з якої здійснювалось керування польотами.

Механік, що відповідав за готовність двигуна, повідомив про готовність і покинув площадку. Інший закінчив загвинчувати шайбу на бензобаках зіскочив на покриття і доповів про готовність. Яковлєв розписався в журналі про те, що він прийняв літак, те ж саме зробив і Селінков. По драбинці вони піднялись до кабіни. Коли механіки відкотили драбинку Василь потягнув важіль, і скляний купол ввійшов в пази герметизуючи кабіну. Яковлєв одягнув шолом. Коли  всі покинули площадку Василь включив рацію.

• Я ноль второй, прошу минутную  готовность.
• Я первый. Минутную  готовность разрешаю

Звичні рухи, що виробились роками. Двигун пчихнувши запрацював, і враз весь літак здригнувся прокидаючись від сну. Василь направив літак до злітної смуги.

• Башня, я ноль второй, минутную готовность провел. Прошу разрешения на взлет.
• Ноль второй, даю готовность. Ветер боковой, два метра. Ваш коридор чист погода хорошая. Взлет разрешаю.
• Я ноль второй, начинаю выполнение программы.
• Счастливого полета, ноль второй.
• Дякую.
• Ноль второй, не засоряйте эфир.
• Извините. Выполняю.

Василь відпустив гальма, даючи повну свободу літаку. Як недобре вийшло, це на своєму аеродромі він дозволяв собі такі привілеї, а тут таке недопустимо. Це вдома звиклися з його українською, але не тут. Ну нічого, тепер час готуватись до португальської дуже швидко доведеться нею скористатись. На довгий час в їх спілкування ввійде нерідна мова. Літак, як і вперше швидко набрав швидкість, і з легкістю відірвався від поверхні. Яковлєв почав підіймати літак на потрібну висоту і доводячи його до потрібної швидкості.

• Степане, слідкуй за приладами – мовив Василь у перемовник
• Та що за ними слідкувати. Все вже давно перевірено.
• Нуль третій, чи не час прокинутись. Пора приступити до виконання своїх обов’язків.
• Слухаюсь командире, –  уже жваво відповів Селінков.

Літак швидко набирав висоту. Ще трохи часу і вони вийдуть на задану висоту і швидкість. Поки Селінков займався журналом і перевіряв курс, Яковлєв виводив літак вище хмар, яких не було на їх шляху. Літак досяг швидкості звуку. Ввійшовши в коридор польоту, Василь задав всі необхідні параметри й ввімкнув автопілот. Тепер, близько години, вони будуть спостерігати за роботою машини. Це найгірший варіант для Василя. Він звик відчувати літак у своїх руках, а тут все керування на автопілоті.

Поки працює автопілот, Василь мав змогу оглянути небосхил. Але його чекало лиш блакитне небо зверху, і сірувате море знизу. І таку картину вони спостерігатимуть довгий час. Пейзаж змінить Стамбул, та африканський континент. Тільки замість сірої води, жовті піски Сахари. А поки що вони робитимуть свою роботу. Хоч літак і на автопілоті, перевіряти його роботу потрібно. Не даремно кажуть, довіряй, але перевіряй. На скільки б техніка не була досконала, але й вона дає збої. В цьому Василь переконувався не один раз.

• Stepan como você está?(Степане, як справи?) – по португальські звернувся Василь.
• Командире, не зрозумів.
• Пора звикати до мови, якою доведеться користуватись майже дві доби.
• Це ж коли прибудемо на місце.
• Знаючи твої знання мови, я уявляю, як ти опозоришся перед хазяїнами, що прийматимуть нас.

Степан не відповів. Він, мабуть, згадав, як в Анголі він спілкувався не скільки мовою, скільки жестами. За весь час перебування там, він і не збирався удосконалювати своє знання мови. Василь же не лише  покращив знання мови в цілому, а й вивчив цією мовою багато технічних термінів. Навіть тут в СРСР він продовжував вивчати характеристики літаків на іноземних мовах. Це давало можливість в оригіналі вивчати іноземні журнали, що інколи попадали до його рук. За ці журнали йому не раз діставалось не лише від замполіта, а й від  комсорга.