Політ

7

 

 

Розжарений диск сонця підкочувався до горизонту. Сонце з блискучо-жовтого перетворювалось на червоне. Повітря розжарилось до крайньої точки. Легенький вітерець, що прогулювався по просторах не міг розігнати цю спеку. Дивлячись на горизонт видно було, як залишки вологи підіймаються над поверхнею. Пейзаж розпливався в волозі, що стрімко підіймалася з розжареної поверхні. Гаряче повітря, насичене випарами вологи покривало все навкруги. Дихати було важко, і через вологу, і розпечене повітря. Захід сонця обіцяв полегшення, але ненадовго. Після того, як сонце сховається за горизонтом, повітря швидко охолоне, і настане, не прохолода, а холод. Ось тоді й розгуляється поривчастий прохолодний вітер.

А простору для прогулянок було достатньо. Довгі злітні смуги, вирубані, для очищення, джунглі. Тут був простір, і не лише для вітру, а й для звірів, що навідувались в гості до людей. Тут не в дивину було побачити антилопу, що мирно  щипала траву, або зебру, а й більш агресивного звіра. Інколи сюди забрідали, і пантери з леопардами, рідко  навідувались і леви. Диковинкою тут були жирафи, або слони. А самими частими гостями були папуги. Вони так звикли до людей, що могли безтурботно розгулювати навіть по злітній смузі. Але зачувши роботу двигуна, з неймовірним галасом покидали район небезпечний для них.

Сьогодні все навкруги зберігало тишу. Не чути було галасливих мавпочок, що бігали по деревах, або катались на ліанах. Навіть хижаки притихли, не чути було їх загрозливого ричання. Притихли й папуги. Джунглі зберігали спокій і тишу. Мабуть, так думав Василь, звірі готувались до ночі, самого важкого періоду доби. Вночі хижаки виходять на полювання, і горе необачній тварині. Саме час готуватись до ночівлі, щоб безпечно провести ніч. Необачність може дорого коштувати.

Яковлєв і Тельчу йшли по площадці, де строєм стояли літаки. Яковлєв відчував себе ніяково поблизу з Тельчу. Василь був трохи худорлявий в порівняні з Ваєм.  Широкоплечий з загорілим лицем, на пів голови вище від Василя, Вай мав вигляд якщо не богатиря, то дужої людини. Вай ішов по смузі, заклавши великі пальці руки за пояс. Ця звичка невідомо звідки була в нього. Звички не змінювались, а от вигляд самого Вая дещо змінився. Василь відмітив, що волосся трохи просвітліло, а на скронях з'явились перші посивілі волосинки. Діставалось і людям, і техніці. Он в деяких літаків виднілись сліди від куль, а в деяких були заплати від більших пошкоджень. Все це справляло на Яковлєва гнітюче враження.

  • Так – протягнув Василь, –  Знаєш, я не думав, що ти станеш командиром. Але чому лиш підрозділом? Та й на цьому аеродромі, колись розміщався перший полк. Чому змінилась значущість, і чому ти не став командиром полку?
  • З-за знань.
  • Тобто?
  • Частину розділили. Одні відбули працювати біля кордону, і якщо буде можливість, допомагати наземним військам. А ми тут куємо нові кадри. Я вже стільки рапортів написав з проханням про перевід, що не злічити…
  • І все відхиляють?
  • Відхиляють. Все відмовки, тут потрібніший.
  • А ти як думав. Не всім охороняти й воювати. Потрібно комусь і навчати. В тебе ж хороші знання по льотній справі.
  • В мене знання? Ці знання – це твої знання, це твоє вміння. Все що я знаю – це твоє, ти навчив мене, та й інших. Моєї заслуги в цьому немає.
  • Я вчив тебе, настав час повчити й інших. Хто, як не ти можеш передати молодим, ще незрілим, все чому навчили тебе.
  • Та я розумію. Але на даний час, вже й мені пора повчитись. Ось ця техніка незабаром переведеться в інші частини, а ми займемось вивченням нової техніки.
  • Щось новеньке? Хоча це не моя справа, і ваш секрет.
  • Наш секрет? Ти що. Від тебе жодних секретів. Ви ж постачаєте за домовленістю нам техніку.
  • І що на цей раз?
  • МІГ-23. Знайомий? А ще СУ.
  • Хороша техніка, сам побачиш.
  • Побачу. Але нам би ось такий – Вай показав рукою в сторону їх літака.
  • Але він не військовий. Це цивільний. Вам потрібніше мати більш досконалу зброю.
  • Ти маєш на увазі МІГ-27?
  • Не лише МІГи, або СУ. Є в нас і ТУ. Ця зброя вам підійде куди краще ніж наш ПМ. Радійте хоча б тому, що ми можемо вам запропонувати. Це не так легко, є перепони, які й нам важко подолати.
  • А ми цінуємо те, що ви робите для нас. – Тельчу підійшов до літака поплескав його, ще теплу поверхню. Притиснувся мов до живої істоти. Василь був збентежений такою увагою до літаків зі сторони Вая.
  • Знаєш Василю, мені тут набридло, хочу туди. Хоча інколи випадає нагода згадати старі часи.
  • Що бувають бойові вильоти?
  • Інколи залучають і нас. Але в мене таке відчуття, що я погано навчаю.
  • Чому?
  • В останньому вильоті ми втратили літак. Добре, що хоч пілот лишився живий.
  • А мені здається, не ти погано навчаєш, а ворог навчився з вами боротись.
  •  Як це?
  • Противника не  треба недооцінювати, а вважати  гідним супротивником. З кожним вильотом вони теж аналізують свої помилки, а ви все по старинці. Треба змінювати тактику. Кожен політ по своєму повинен бути унікальний. Ось тоді й перемога буде за вами.
  • Але ж інколи не вистачає часу на розроблення нової тактики.
  • Ось і є над чим попрацювати. Учи не лише літати, а й мислити, і швидко діяти в вимогу ситуації. Зрозумів?
  • Зрозумів. Як інколи не вистачає тебе з твоїми знаннями й уміннями. Розумієш тепер наскільки ти цінний для нас. Без своїх викрутасів, але з ціною інформацією – ти просто…
  • Ти переоцінюєш мене.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше