Полум'я в долонях

3

Ще зо п’ять років тому Вікторія не збігала б по сходах, а кралася. Нині ж ледь не показово гупала товстими підошвами по дерев’яних східцях, аби сповістити батьків, що вона їде. І слово впоперек цьому рішенню не визнавалося. Вона давно самостійна молода особа, яка себе забезпечує, орендує житло, і взагалі – живе як хоче.

- Ти уже їдеш? – батько відірвався від телевізора, де показували бокс, і прискіпливо глянув на єдину доньку.

- Так, - Вікторія вийшла до передпокою і зняла чорну шкіряну куртку з вішачка. Батько вибіг за нею. Він досі не прийняв того факту, що донька виросла, з’їхала, і вже давно самостійна, навіть матір до цього ставилася більш стримано. – Мам, дякую за вечерю! Було дуже смачно!

- На здоров’я, сонечко! – з кухні вискочила усміхнена чорнява жінка – чемпіонка Європи з вільних єдиноборств в минулому, а тепер ідеальна матір і тренер. – Ти вже їдеш?

Вікторія кивнула, позиркуючи на батька – ще один чемпіон Європи, у тому ж виді спорту. Складно рости не бунтівною дитиною, коли в тобі змалку загартовують характер.

Її пташка на двох колесах стала вінцем бунту. Вікторію завжди тягло до техніки, в десять років уже справно кермувала батьковим авто, а потім підсіла на байки. Рідня сатаніла, але вона все одно купила мотоцикл. Не новий, але ж як літав.

- Тільки не ганяй, я прошу тебе, - матір підійшла, обійняла доньку рукою за плечі та цмокнула у щоку. – У тата інфаркт буде. Пожалій його сивини.

- Про які сивини ти кажеш? На нього дівчата в залі заглядаються, - глузливо фиркнула вона. Батько справді був ще досить молодим, але при цьому мав абсолютно дорослу доньку, яку примудрився зачати у вісімнадцять років. Дружина була старша від нього на п’ять років. Познайомилися у залі, тренувала його – результатом непомірних фізичних навантажень стала Вікторія.

- Нехай дивляться і заздрять. А хто знахабніє – зуби проріджу.

Олена, як справжня жінка та спортсменка, знала про що говорила. І чоловік знав, тому не поспішав заперечувати очевидні речі. Фізично дружина справляла неоднозначне враження, адже розвинені м’язи передпліччя та ніг чітко вказували на що здатна ця жінка. Комусь таке тіло подобалося, особисто він від її фізичної форми впадав в екстаз, а хтось відверто засуджував, бо за якимось неписаним правилом жінка не може так виглядати – тільки 90-60-90. Мати пишні форми норма, а от м’язисті – відхилення від неї.

- Я в тобі не сумніваюся, - усміхнулася донька й цмокнула матір у відповідь. Підійшла до батька, що супив брови та підпирав одвірок, лукаво зблиснула такими самими очицями, як у нього, і нахабно повисла на шиї. Він не погоджувався з багатьма речами стосовно своєї єдиної дитини, проте безумовна любов переважувала усі незгоди. – І в тобі не сумніваюся.

Батько – кремезний, середнього зросту, дуже серйозний та суворий дядько, розплився в лагідній посмішці. Любив Сергій своїх дівчат до безпам’яті. Від  того і злився, а інколи й навіснів.

- Приїдеш додому, набери, - мовив донці у волосся.

- Як завжди, - Вікторія поцілувала його в обидві щоки й випурхнула за двері.

Пташка чекала під самісіньким порогом. Батько побіг відчиняти браму для неї, оскільки більше десяти років тому вони перебралися за місто, а Вікторія уже два роки орендувала квартиру, навідувалася до них по п’ятницях. То був обов’язковий пункт до виконання, за яким її погодилися відпустити у вільне плавання. Ну, принаймі, вона дозволила батькам так думати, щоб не поранити бува їхнього марнославства.

Мама завмерла на порозі, змахувала доньці рукою на прощання, а та голосно побібікала.

Нічна Одеса ласкаво прийняла відчайдушне дівча в свої обійми. Її шлях пролягав в Аркадію, більярдний клуб «Арена». Місяць тому вона познайомилася з молодим цікавим відчайдухом Сашком, який причарував заповзяттям, зухвалістю та гарною фізичною формою. Відбулося знайомство в рамках концептуального заходу, організованого на пляжі. Були мотоцикли, були начебто змагання, а ще багато дефіле в купальниках та драйву. Вікторія надавала велике значення спорту, оскільки виросла в ньому, у п’ять років заламувала тата на матах, а два роки тому стала переможницею міжнародного конкурсу з танців на пілоні в Цюріху. Ця перемога дала їй можливість відкрити у місті власну студію, а також здобути бажану свободу. Батькам не подобався обраний нею вид спорту, вони й за спорт це не вважали, адже асоціація зі стриптизом глибоко вкорінилася у свідомості, що автоматично навішувало ярликів. Проте, Вікторія була занадто впертою, щоб зважати на чиюсь думку, десь навіть свавільною.

Вчителі страшенно потерпали через її вибрики у школі, батьки ходили до директора в кабінет, наче на роботу – донька була задиркувата, трохи нестримана, якщо хтось з однокласників мав нахабність криво висловитися про зовнішній вигляд її матері, обов’язково отримував синець під оком або зламаний ніс. Вона поміняла три школи, поки вивчилася, про вищу освіту навіть не стала слухати. Пішла на курси англійської, які оплачувала сама, влаштувавшись офіціанткою в ресторані. Далі були заняття пол денсом, невеличкі конкурси місцевого розливу, котрі поступово переростали у всеукраїнські та міжнародні. Вікторію почали запрошувати виступати в клуби по всій країні та за її межами, це дозволило покинути роботу офіціантки і значно підтягнути англійську мову. Вона завела сторінку в інстаграм, на якій демонструвала своє вміння. З’явилися перші клієнти – перше визнання.

Нестримне дівчисько заробило грошиків на свою пташку. Батько ледве не сказився від люті, погрожував спалити мотоцикл, однак Вікторія швиденько висунула зустрічний ультиматум. Нема пташки – нема доньки. І вона не жартувала. Рідня прийняла пташку, але не здалася. Втім, Вікторію це мало обходило. Вона надто цінувала свободу, тому не дозволяла заганяти себе в якісь рамки.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше