Старий знайомий

 Глава 3. Старий знайомий.

Довгий коридор і довгий вечір. Все це супроводжувало сотника в Києві. Усі три дні які Барбенюк проводить в Києві посвячує воєнним лекціям. Після важких днів походу тут у Києві він може відпочити, інколи здавалось, що війни немає. На вулицях гуляють діти з батьками, офіцери з прекрасними жінками у білих сукнях весело прогулюються.

Але пройшов час і дного вечора неделі будучи у себе дома в двері хтось постукав.

Підійшовши до дверей сотник відкрив їх і перед ним стояв хлопець років 25 який тримав стопку листів.

-Лист для сотника Барбенюка-З цими словами хлопець витягнув лист і протянув його.

Барбенюк забрав з рук хлопця лист і той швиденько побіг на вулицю.

Барбенюк хотів щось сказати але хлопець вже був далеко.

Закривши двері сотник зайшов до кухні і відкрив листа під світлом свічки. Відкривши листа він зачитав дуже тихо:

"Сотнику Барбенюку. У 1917-го ваша дружина разом з сином були страчені Добровольчою Кримською армією. По слухам жителів ваша сім'я ховала бійців УНР. Все майно перейшло до Кримської влади.

                                  Від полковника Андрієва.

Лист упав, для Барбенюка звук падаючого листа міг зрівнятися зі звуком гармат. "Більше немає для кого жити..." Тільки це промовляв сотник...

                                         ***

Пройшов тиждень після листа. Лише на шостий день Барбенюк прийшов в себе, прийняв ванну і нарешті добре наївся. Одівшись в форму він вийшов на засніжену вулицю Києва. Людей було мало, переважно воєнні на конях які рухались дуже швидко. Сотник направився в штаб своєх дивізії.

Зайшовши до штабу Барбенюк стряхнув сніг і швидким кроком прориваючись крізь натовп офіцерів які бігали туди-сюда пройшов на других поверх. Поправивши свої ордена він постукав у двері і згодом увійшов. Зайшовши в кабінет у ніс вдарив сильний запах табаку в перемішку з порохом. Оглянувшись він побачив стіл на якому знаходилась велика карта Києва з розмітками військ. Повернувши голову в право Барбенюк помітив чоловіка в формі Біляка який сидів на кріслі і якого за плечі тримало двоє солдат.

Чоловік помітивши сотника засміявся і промовив:

-Привіт брате!

Барбенюк підійшов ближе і побачив, що на кріслі сидів Вороний. Сотник хотів підбігти до нього, обняти, посидіти і обговорити колишні роки але його вмить зупинили солдати які охороняли Вороного. 

До кабінету зайшов старий полковник який очима дав знак Барбенюку, що Вороний уже не той герой який б'ється за Україну. 

За весь цей час Вороний поміняв свою думку і поміняв він її в Криму де зробив багато поганого. Про всі справи Вороного сотник дізнається скоро.