Глава 4

То вже був четвер, а розслідування застрягло на мертвій точці. Всіх знову зібрав у себе начальник кримінального відділу:

- Як думаєте, харківські нашого спіймали?

- Не думаю, - розпочав Прохорович.

- Я дивився на докази. Підозрюваний дійсно був куратором, але знову ж таки, все якось примітивно. І повідомлення він слав учасникам не через Вотсап чи Телеграм, а напряму зі свого профілю Вконтакті, - додав Валєра.

- То що думаєте робити?

- В мене є ідея, - відгукнувся вже Саша.

- Говори.

- Ідея стара, як світ. Ми знаємо, що всі троє жертв дзвонили в службу підтримки. Можливо має сенс залучити трьох підлітків і зателефонувати в службу підтримки. Спробувати взяти його на “живця”.

- Е, ні. Із вбивцями загравати справа нерозумна, - заперечив Барзуляк.

- А мені ідея подобається. Шукайте кандидаток, - підсумував Магера.

---

До кінця тижня уже зв’язалися з двома вихователями із шкіл-інтернатів і вони дали згоду. Після складених заздалегідь текстів, вірогідні “жертви” зробили потрібні дзвінки.

- Думаєш клюне? - поцікавився у Валєри Саша.

- Має. Паролі доступу до сервера із записами дзвінків ніхто не міняв.

- Тоді чекаємо.

---

Наступного тижня Магера екстрено зібрав усіх:

- Він вийшов на зв’язок. Сім учасників, у кожного буде по сім квестів. Залякує вбити батьків чи родичів, якщо ті не виконають завдання і вийдуть з гри.

- Обом написав? - поцікавився Саша.

- Так.

- Що там з першим завданням?

- Потрібно перебігти через залізничну колію перед потягом і зняти все на відео.

- Інших учасників встановили?

- Ні, поки шукаємо, - розвів плечима Валєра.

- Добре, не знаю як ви це зробите, але щоб до вечора вони обоє виклали потрібне відео, - скомандував Магера і став кудись телефонувати.

---

Йшов уже п’ятий день напруженої роботи.

- Що він задав на шостий день? - поцікавився Сергій Петрович.

- Потрібно порізати собі вени і викласти фото.

- Хто ще бере участь?

- Крім двох наших, ще двоє невстановлених. Один зійшов, а ще двох ми знайшли і попередили батьків.

- Добре, працюйте, ну ж бо!

---

Йшов сьомий день.

- Ми надіслали йому номер і написали, ніби вона сумнівається. Думаю він захоче її переконати. Тут уже група спеціалістів працює з нею і очікує дзвінка, - відрапортував Валєра.

- Ясно, а третього встановили?

- Ні, ще ні.

---

Того вечора він їй подзвонив і довго вмовляв пройти останній квест. Проте десь після десяти хвилин розмови кинув трубку.

- Засікли? - з надією запитав Магера.

- Він телефонував з території Росії, - розчаровано доповів Валєра.

---

На наступний день сталася ще страшніша подія. Один з учасників “експерименту” виявився підлітком з Миколаєва і вчинив самогубство. З самого ранку до кабінету Магери увірвався Барзуляк із заявою.

- Ось! - поклав він заяву на стіл начальнику відділу, - Я направив копію начальнику управління. Я попереджав, що такі загравання погано закінчаться. Підпишіть негайно, щоб я не мав більше ніякого відношення до цього розслідування.

Потім Магеру відлучили від справ і було призначено службову перевірку.

---

Пізно ввечері Саша зайшов до кабінету Валєри.

- Також сидиш тут?

- Ага. Чув про начальника відділу?

- Ні.

- Магеру звільнили. Скоріше за все, замість нього поставлять Барзуляка. Той з самого початку тижня доповідні начальнику управління носив.

- От сволота.

- Ага.

- А що по дзвінку? Щось нове встановили?

- Ми надіслали офіційне звернення до російських колег.

- І?

- І нам ввічливо відповіли, що нічим не можуть допомогти.

- Думаєш нас також відсторонять?

- Впевнений. Це лише питання часу.

Олександр присів збоку і відкинувся на спинку крісла. Після недовгої паузи, спитав:

- Щось нове з інших областей прислали?

- Хіба хлопці з Дніпра. Зовсім фільмів передивилися. Фотографували всіх, хто був на похороні і на поминках на дев’ять і сорок днів.

- Ого. Ану показуй.