Віщий сон ?

15 глава
*Евеліна 
Пари закінчились і я вже хотіла йти в квітковий магазин ,як тут мене наздогнав Річард. 
—Елю,можна тебе на хвилинку ?
—Так ,звісно .—Ми відходимо в бік .
—Я хотів запитати тебе запитати чи зможемо ми зустрітись в суботу ,щоб попрацювати над проектом ,бо в неділю в Шерон весілля,а в нас ще багато що не готово. 
—Я постараюсь .На яку годину тобі було б зручно ?
—Можливо ,зранку?
—Гаразд .Давай я напишу тобі пізніше і визначимо вже точну годину .
—Мг .До зустрічі .—Ми прощаємось і далі я йду сама ,так як Ітан зараз працює над проектом з Сабріною в бібліотеці ,бо їй бачте саме там захотілось. 
—Привіт ,мамо .—Я цілую рідну в щоку.
—Привіт,доню .Як справи в університеті ?
—В мене все добре ,тільки от часу завжди на щось бракує .Мені весь час приходиться в тебе відпрошуватись і мені якось не зручно .
—Елю ,ну ти чого. Ти навчаєшся і я все розумію .В тебе фізично не вистачає часу на себе .Я теж думала про це і я найму ще одну помічницю.Клієнтів багато ,тому нам буде це вигідно ,а ти зможеш працювати коли захочеш .
—Дякую ,мамо .Ти в мене найкраща .—Міцно обіймаю рідну і посміхаюсь .Ми разом п'ємо чай і беремось за роботу. Після всього нас забирає тато і ми всією сім'єю разом вечеряємо.Я сумувала за такими вечорами. Тоді ще трохи разом посидівши і поговоривши в вітальній ,ми розходимось кожен по своїх кімнатах .
Мені приходить сповіщення від Ітана .Я лягаю на ліжко і читаю повідомлення .

Ітан:Привіт ,Елю .Ти як там ?Бо я після роботи з Сабріною як вижатий лимон .

Евеліна: Я теж трохи стомлена. Але нормально .Ця божевільна знову все за тебе вирішувала?

Ітан:Та не питай. Стільки нервів мені з'їла .Ми спорили декілька годин,але й так майже нічого не зробили. Поїздка в Мілан нам точно не світить .Надіюсь ,що хоч в тебе все вдасться .Щиро бажаю перемоги.

Я усміхаюсь ,коли читаю це повідомлення. Мені приємно це чути .

Евеліна:Приємно знати ,що ти в мене віриш ❤️

Ітан:Хіба я можу не вірити в тебе ?Я впевнений ,що ти станеш хорошим дизайнером ,Елю.

Евеліна:Ти теж .

Ітан : Ми так рідко бачимось останнім часом .Навіть в універі не встигаємо поговорити через мої тренування .Вибач .

Евеліна:Нічого .Я все розумію .А коли в вас вже той матч ?

Ітан :В вівторок. Прийдеш підтримати ?

Евеліна :Так ,звісно .

Ітан:Ти будеш вільна цієї суботи ?Можливо сходимо кудись разом ?

Евеліна:Буду вільна в другій половині дня ,бо маю ще роботу над проектом.

Ітан:Гаразд .Тоді зустрінемось десь після обіду .Як тобі ідея сходити на пікнік в ліс ?

Евеліна:Клас .Мені подобається.

Ітан:Тоді домовились...Вже пізно,солодких тобі снів ,Елю.Побачимось завтра в універі .

Евеліна:І тобі солодких снів .До завтра ❤️
Тоді я виключаю телефон і йду в душ .Після нього я одразу засинаю ,бо день був досить важким ...

Красиве поле вкрите дрібними квіточками і яскраве сонце .Я бігла в даль і розглядала природу ,яка оточувала мене. Таке чарівне місце .Я точно не була тут раніше. В один момент я побачила озеро. Я присіла біля нього і поглянула на власне відображення .Золоте волосся гарно спадало на мої відкриті плечі .Я була одягнена в вільну білу сукню з дрібними квіточками. На мені не було ні граму макіяжу ,і не тільки його ,бо мої ноги були босі ,але це зовсім не бентежило мене .Приємна зелена травичка лоскотала мої ніжки. Я покрутилась навколо себе і відчула чиїсь теплі руки в себе на талії.Я повільно обернулась і усміхнулась.
—Річарде...—Солодко промовила я і глянула в його небесно-голубі очі .Він усміхнувся мені і придав ще ближче до себе ,а тоді поправив неслухняне пасмо волосся ,що закривало моє лице .
—Елю .—Від його голосу в мене пройшли мурашки по тілу .Тоді Річард нахилився ще ближче і накрив мої губи своїми .Я обвила його шию своїми руками і стала на п'яточки ,щоб скоротити відстань між нами .Кожен його дотик пробуджував в мені все сильніші й сильніші почуття .Моє серце було готове просто зараз вистрибнути з грудей .Мої руки безсоромно блукали по розбурханому волоссю хлопця ,але йому це здається приносило задоволення ,бо на його лиці я побачила усмішку .Коли ми відсторонились один від одного я важко видихнула і приклала голову до грудей Річа.
—Я кохаю тебе .—Прошепотів він мені на вухо .Я теж хотіла сказати йому цих заповітних 3 слова ,але не встигла ,бо відчула дуже сильний біль в нозі .
—Ай...—Я опустила очі і побачила велику змію.Вона відповзала від нас ,а по моїй кінцівці цівкою текла кров .
—Елю ,Елю .—Останнє ,що я пам'ятаю це перелякане обличчя Річа ,який підхопив мене на руки ,а тоді темрява...Суцільна і дуже страшна .

—Елю !Евеліно ,ну скільки можна ?
—А ?Що ?—Я різко піднімаюсь і протираю очі.
—В тебе будильник вже декілька хвилин дзвонить .—Він обертає до мене екран мого смартфона ,а тоді виключає цей надокучливий звук .—Вставай,а то в універ запізнимось .
Я схвально киваю і Джей виходить з моєї кімнати .
Присниться ж таке .Річард тепер навіть в снах до мене приходить .Неначе недостатньо того ,що я цілими днями про нього думаю .Я коли не будь зможу викинути його з своїх думок і серця ?
На цьому мої роздуми закінчуються ,бо я так точно запізнюсь в універ .
Я швидко роблю всі водні процедури ,одягаюсь в  класичний костюм кольору фуксії і білий топ .Роблю легкий нюдовий макіяж і збираю волосся в пучок. Наношу на шию і зап'ястя улюблені парфуми ,а тоді спускаюсь до своєї сім'ї на перший поверх .
—Всім смачного !—Я займаю своє місце біля брата і починаю снідати млинцями з сиром і лососем .Все ж ,хто б там ,що не казав ,але мама готує найсмачніше .Навіть їжа з найкращих ресторанів не смачніша за її фірмові страви. 
—Дякую ,матусю .Було дуже смачно .—Цілую рідну в щоку ,а тоді забираю свою сумку і ми з Джеремі відправляємось в універ.
—Як там ваша з Євою робота над проектом ?—Вирішую поцікавитись ,бо подруга щось мені нічого не розказує .
—Нормально .Вже сьогодні після універу маємо тканини вибирати. Тому сьогодні я буду пізно .Я чув що в тебе скоро змагання. Як там твої успіхи в кінному спорті ?Не шкодуєш ,що повернулась ?
—Змагання будуть цього понеділка. І ні ,не шкодую .Здається ,це саме те ,що мені не вистачало цих два роки. Я нарешті почуваюсь неначе у своїй тарілці .
—Можливо ,справа не в кінному спорті ?—Брат зацікавлено дивиться на мене .
—Що ти маєш на увазі ?—Я зупиняюсь і переводжу погляд на Джеремі .
—Я маю на увазі Річарда.Тільки не кажи,що нічого не відчуваєш до нього .Евеліно ,мені здається ,що своєю брехнею ти робиш собі тільки гірше .
—Джей ,це не правильно .—Відводжу погляд в бік.
—Байдуже на правила .Життя одне і ми маємо вибір проживати його так як хочемо самі, або так як правильно. 
—Але Річ не кохає мене. Ніколи вже не покохає .
—Ти впевнена в цьому ?—Хвилина мовчання і роздумів .
—Можна ми закриємо цю тему?Я не хочу зараз нічого змінювати.—Продовжую йти ,а брат за мною .
—Гаразд .—Він наздоганяє мене .—Тільки не ображайся. Я лише хочу ,щоб ти була щаслива .—Я легко усміхаюсь і ми разом заходимо в університет.  
Я прощаюсь з братом ,але перед самою аудиторією мене зупиняє Річард .
—Привіт .
—Привіт .—Ми відходимо до вікна. 
—Елю ,в нас ж замість другої пари тренування .Я сьогодні машиною .Поїдемо разом ,ок ?
—Ок. 
—Я хотів запитати як ти після всього ,що сталось позавчора?
—Вже краще .
—Якщо хочеш ,то більше не будемо зустрічатись так пізно .
—Я поговорила з мамою і тепер в мене вільний графік ,тому ми зможемо позайматися раніше .
—Гаразд .—Дзвенить дзвінок .— Домовимось на рахунок години вже завтра .—Ми разом заходимо в аудиторію. 
—Привіт .—Я вітаюсь з Мією ,Ітаном і Євою .Тоді розпочинається пара. Я уважно слухаю і записую за викладачем .Лише інколи Єва щось шепоче мені на рахунок костюмованої вечірки.Я відповідаю їх короткими фразами ,бо сама ще нічого не знаю.Потрібно буде вибрати собі якийсь костюм .Купити або може й самій пошити ,якщо звісно буде час ...