Ви вірите в казки ?

18 глава 
*Евеліна 
Ітан пішов і я залишилась в повній самотності .Нав'язливі думки ніяк не давали мені розслабитись і заснути. Я відчувала провину перед Ітаном ,бо вчинила з ним несправедливо .Обманювати себе —це одне ,а інших —це ...Навіть не знайду підходящих слів .Він дуже хороший ,але виключно як друг .Я не відчувала тих метеликів в животі ,що поруч з Річардом і розуміла ,що це лише самообман .Не можна наказати своєму серцю кого кохати. Потрібно поговорити з Ітаном .Я маю бути чесна з ним ,бо він не заслужив такого ставлення .Надіюсь ,що він ще знайде ту ,яка кохатиме його всім серцем і душею .А я ?Краще буду самотньою ,ніж з людиною ,яку я не кохаю .Між мною і Річем все ще є таємниця смерті Сабріни. Зараз я остаточно зрозуміла ,що хочу очистити своє ім'я і щоб він нарешті дізнався правду .Його колишня точно не замела всі сліди і я знайду докази того ,що винна саме вона .А що буде далі ?Не знаю ...Я як божевільна закохана в нього ,але не можу наказати йому кохати мене .Можливо ,моє щастя ще попереду ,а може я залишусь з розбитим серцем від першого кохання .
Ух...Як все складно .Я важко видихаю і переводжу погляд на тумбу .Хотіла продовжити писати в своєму щоденнику ,але помітила записник Річа .Напевно він забув його забрати .Спочатку я вирішила просто віддати йому в універі ,але потім мене таки перемогла цікавість і я його розгорнула. На останній сторінці були параметри наших моделей . Нічого особливого й цікавого ,тому я перегорнула на першу сторінку .Тут був вірш .Я прочитала його в голос :

Кохання —це казка дитяча така .
Всі в неї вірять ,
але чи реальна вона ?
Болюча ж та правда ,
в якій любов лиш омана ,
що біль приносить рясний .
Такий , що робить лиш рани 
і шрами на нашій душі ...
І де ця пристрасть палка ,
де радісні хепі енди ,
з казок отих чарівних ?
Де метелики в животі
і тисячі поцілунків ?
Де ночі чарівні
під зоряним небом ясним ?
Немає ,бо видумка це лиш дорослих ,
які вірять в казки ...

І внизу вірша дата :15.05.2019 .

Мене кидає в жар від цих рядків .По моїй щоці прокочується одинока сльоза .Я відчуваю всю біль .Він виразив її в цьому вірші ,а я в записі в своєму щоденнику .Здається ,в той день ,ми обоє втратили віру в кохання ,але чи зникло воно з наших сердець ?Ні ,я точно це знаю .Моє кохання ніколи не зникне .Я витерла сльозу і легко посміхнулась .Цей вірш надихнув мене .Я вирвала листочок з свого щоденника і почала писати. Рядки самі з'являлись в моїй голові .Ніколи раніше не писала вірші ,але зараз на мене просто нахлинуло .

Кохання— це казка ?
Нісенітниця просто якась ?
Кохання —це щастя 
і радість велика така !
Немає його ?
Що ж тоді було між нами ?
Ті спільні світанки , поцілунки палкі ,
та навіть ті самі метелики в животі ...
Був біль ,було й розчарування ,
та не зруйнує це справжнє кохання .
Любов —це прощення .
Пробач ,коханий мені ,
а я пробачу тобі .
І будемо знову разом ,як принц і троянда на планеті своїй чарівній ,
де є лиш кохання ,
де вітри і бурі ніякі нам не страшні .
 

11.09.2021

Я відповіла на його вірш лише за два роки,але мені стало легше .Справді .Я довго вагалась ,але таки вклала його в записник Річа .Не знаю чи він хоч помітить його ,але його місце там. Потім відклала цей блокнот .Не хочу більше ритись в його думках .Сон таки забрав мене в свої обійми .

Я прокинулась від звуку будильника . Сьогодні я дозволила собі поспати до 10 ,бо вихідний ,але також я маю зібратись на весілля Шерон ,тому встаю з ліжка і сама повільно шкутильгаю в вбиральню .Почуваюсь я вже краще.Швидко приймаю душ і роблю всі ранкові процедури .Тоді спускаюсь на перший поверх .
—Чому ти не покликала ?Я б допоміг тобі спуститись .—Джеремі з докором дивиться на мене ,а я лише розводжу руками і беру смачнючий сирничок з тарілки брата.
—Мені вже краще ,тому я спустилась сама .
—Ми з Євою сьогодні домовлялись робити в нас проект. Вона прийде через пів години .
—Класно .Я йду на весілля Шерон  .
—Як ти плануєш туди добратись ?Підвезти тебе?
—Ні ,дякую .Річард зголосився допомогти мені ,бо теж іде .
—Гаразд ,але будь обмежена .Не забувай про свою ногу .
—Добре .—Я снідаю ,а потім до нас приєднується Єва.
—Привіт .—Подруга підходить і міцно обіймає мене. 
—Привіт.
—Як ти ?Вже краще ?
—Ну якщо вона збирається йти на весілля Шерон ,то ясно,що краще .—Вирішує вмішатись в нашу розмову Джеремі .
—Весілля ?Твоя тренерка одружується ?
—Так.
—Класно ,а ти чого ще не збираєшся?Чи хочеш в піжамі на весілля заявитись?—З піднятою бровою запитує .
—Надягну класичний чорний костюм ,волосся просто розпущу і зроблю легкий макіяж .Це в мене часу багато не займе .—Просто так кажу .
—Еее,так не піде .Джей,можна я допоможу цій мадам зібратись ,щоб вона не йшла, як на перший дзвінок в школі ,а ми попрацюємо трішки пізніше ?—Подруга дивиться на нього наймилішим поглядом .
—Ну гаразд .Я тим часом пограюсь з Ерікою ,не буду вам заважати .
—Може не треба ?—Благаюче дивлюсь на Єву.
—Ще й як треба .Я що марно на курси візажу влітку ходила ?Ти ще б в спортивних штанах зібралась йти .Неначе в тебе плаття ніякого немає !І як я зрозуміла ,то там буде Річард .Треба показати цьому нахабі ,який діамантик він втратив .—Бачу ,що запал подруги вже навіть ніяким вогнегасником не погасити ,тому просто змиряюсь.Ми піднімаємось до мене в кімнату .Єва одразу відкриває шафу і починає шукати мені якесь плаття.
—Вже з'ясували хто винен в тому ,що я впала з коня .—Подруга відволікається від свого цікаво заняття і нетерпляче дивиться на мене .
—І хто ж це зробив ?Придушу цього ненормального власними руками .
—Сабріна .
—Уууу...То в неї бачу ,що дах остаточно поїхав ?
—Так .
—Елю ,хочеш ти чи ні ,але їй не можна просто так спускати це з рук .Вона ж божевільна .
—Знаю ,але хочу я лише одного —справедливості .Нехай всі дізнаються правду про смерть Білки і цього буде достатньо .Я хочу ,щоб Річард нарешті перестав мене звинувачувати в цьому .
—Ось і правильно. Потрібно було це ще 2 роки тому зробити .Ця змія має отримати по заслузі .Маєш якийсь план?
—Поки що —ні ,але я впевнена ,що ми знайдемо якісь докази її причетності .
—Мені здається ,що потрібно натиснути на Асю .Вона як той хвостик ,який всюди бігає за Сабріною .Впевнена ,що вона точно знає правду. 
—Можливо .І є ще дещо. 
—Уважно слухаю .
—Здається,що Річард і Сабріна більше не разом .
—Ого .Може це й на краще...Елю ,ти все ще кохаєш його ?Я знаю ,що ви з Ітаном зустрічаєтесь ,але мені здається ,що в тебе до нього лише дружні почуття .
—Ти права ,Єво .—Я з сумом дивлюсь в вікно .Подруга сідає ближче і обнімає мене .—Я ще досі не можу викинути Вілера з свого серця ,та й Ітану не хочу робити боляче .
—Поговори з ним ,поки все не знайшло занадто далеко .Думаю ,що він зрозуміє тебе .
—Мг .Він ще знайде ту ,яка кохатиме його так сильно ,як і він її .
—Ага .Елю ,ти не засмучуйся .Ти теж будеш щаслива .Не вішай носа .Зараз ми з тебе таку красуню зробимо ,що не тільки Річард ,але й всі красунчики Нью-Йорка будуть твої .—З запалом промовляє подруга і знову починає ритись в моїй шафі...
—Це плаття ідеально підійде .—Єва дістає яскраву червону сукню і махає мені нею перед очима .—Швидко міряй .—Вона випроваджує мене до вбиральні разом з одягом .За декілька хвилин я вже стою перед нею в тому платті .Воно приталене ,середньої довжини і з гарним вирізом на спині .
—Тобі не здається ,що воно занадто відверте ?—Кручусь навколо своєї осі біля дзеркала .
—Елько ,ти ще б параджу на себе натягнула .Подивись ,яка ти в ньому красуня .Ти одягаєш це плаття і на цьому наші обговорення закінчуються .Крапка .Зараз вдягайся назад в піжаму .Я тобі скоро макіяж і зачіску зроблю .Швиденько рухайся ,бо Джеремі мене потім приб'є за те ,що так довго на мене чекав .Я швидко роблю те ,що просить Єва. Вона ж тим часом знаходить в моїй косметичці все ,що їй потрібно і починає чаклувати наді мною .
Година часу пролітає просто непомітно .В подруги й справді золоті руки ,бо за цей короткий проміжок часу вона встигла зробити з мене справжню красуню .
—Вау !—Єдине ,що я змогла вимовити через шок.—Єво ,ти просто чарівниця .Дякую .—Я на радощах починаю її обіймати. 
—Це все твоя природня краса ,просто ми її трішки вдосконалили .
—Спасибі .
—Та немає за що .Гаразд ,Елько ,я вже біжу ,бо твій братець там мене зачекався,а тобі хорошого дня .
—Тобі теж .—Єва покидає мою кімнату ,а я радісно усміхаюсь своєму відображенню .Макіяж вийшов досить стриманим ,Єва лише зробила акцент на губах —в вигляді матової помади в тон моєї сукні. Волосся вона підібрала шпильками біля вісків і накрутила пишні голлівудські локони .
Річард має приїхати по мене лише через дві годи ,тому я вирішила витрати цей час з користю і почитати книгу. Коли глянула на годинник ,то була вже 1:45.Я швидко перевдягнусь в ту червону сукню .До неї я ще взяла невеличкий клатч і взула туфлі на підборах. На шию і зап'ястя я нанесла трохи парфумів ,а також одягнула кулончик ,який колись подарували мені батьки .Я ще раз посміхнулась в дзеркало і почула сигнал автомобіля .Це напевно Річ .Я взяла всі свої речі й почала спускатись сходами і зупинилась ,коли побачила його .Чорний костюм і біла сорочка дуже йому личили.Зазвичай Річард ходить в спортивному стилі і для мене це щось незвичне й новеньке —бачити його таким ,але йому дуже личить .Він підходить ближче і подає мені руку . Я долаю останню сходинку і опиняюсь впритул до нього .
—Привіт .Ти дуже красиво виглядаєш .
—Дякую .Взаємно .—З усмішкою промовляю .—Річ ,здається ти погано зав'язав краватку .—Мій погляд опускається на його шию .
—Можливо .Я рідко її ношу і поняття не маю ,як це робиться .Можеш допомогти ?
—Так .Звісно .—Я підходжу ще ближче і починаю розмотувати вузлик .Краватки зав'язувати я вміла ,бо Джеремі часто просив в мене це ,коли ще був молодшим ,ось я й навчилась .—Прошу .
—Дякую.—З вдячністю відповідає і дивиться в дзеркало .—Гарно вийшло .—Я легко усміхаюсь кутиками губ .—Ходімо вже ?
—Так. —Ми разом виходимо з мого дому .Тоді Річард відкриває мені дверцята своєї машини .Я з вдячністю киваю і сідаю всередину .
—Церемонія буде за містом .Нам туди хвилин 30 їхати .
—До 3 якраз встигнемо .—Річард нажимає на газ і ми рушаємо в дорогу .Як добре ,що Шерон вирішила відсвяткувати весілля саме в своєму будиночку за містом .Раніше я була там декілька разів .Там дуже красиво . Недалечко є ліс і озеро ,в якому можна покупатись ,а ще там дуже спокійно .Люблю я такі місця.
—Елю ,ти завтра будеш на скачках ?Тобто в якості глядача .—Виводить мене своїм питанням з думок ,Річард .
—Так .Я збиралась піти. Бажаю тобі удачі .Думаю ,що ти переможеш .
—Дякую.Буду старатись. 
Далі ми їдемо мовчки .Я лише час від часу підспівую під музику ,яка лунає з радіо. Мигцем помічаю усмішку на обличчі Річа.
—Ми приїхали .—Річард виходить перший .Тоді відкриває мені двері і подає руку .Мені ще трохи важко самій ходити ,тому я приймаю його допомогу. 
В саду виявляється дуже багато людей .Я хочу побачити Шерон ,тому заходжу в дім .Хтось з гостей сказав ,що вона там .
Всередині я помічаю її подругу —Меган.
—Привіт ,а де Шерон ?—Вирішую в неї поцікавитись .
—Вона в себе в кімнаті .—Та вказує на потрібні мені двері і я заходжу всередину .Моя тренерка сидить на ліжку і плаче .
—Шерон ,що трапилось ?—Одразу підбігаю до неї і сідаю поруч .
—Я вагітна .—Вона простягає мені тест і я бачу на її обличчі легку посмішку .
—Вітаю ,а плачеш ти чому ?
—Не знаю .Напевно це гормони. 
—Твій наречений вже в курсі ?
—Ще ні і я не знаю ,як йому сказати. Ми просто не планували дитину ,а тут все якось так спонтанно і я не знаю, як йому це повідомити. —З хвилюванням в голосі промовляє .
—Шерон,не хвилюйся. Він ж кохає тебе ?—Та схвально киває .—То і дитину вашу любитиме .Це ж таке щастя. 
—Думаю ,що ти права .
—А зараз перестань плакати .Весільна церемонія починається через 10 хвилин ,а ти ще не готова. 
—Гаразд .Зараз я приведу себе в порядок .Ти сама як ?Нога ще болить ?
—Мені вже краще ,а на рахунок твоєї вагітності ...здається ,я придумала цікавий варіант ,як повідомити майбутнього татуся ...