Помста або пробачення

В пошуках правди

21 глава 
*Евеліна 
Новий день ,нові емоції і я ,яка вічно запізнюється .Вчорашній випадок був рідкістю ,бо я і пунктуальність —це слова-антоніми.
—Елько ,колись я розбуджу тебе в 5 ранку і відправлю в універ пішки. —Зараз Джеремі вдає з себе якогось супер-гонщика,хоча більше він схожий на сердитого діда за кермом .Я починаю сміятись з цього недоспринера за що получаю ляща .Брат зупиняється біля нашого університету .Ми швидко вибігаємо з машини і в той ж момент дзвенить дзвінок. Я махаю братові на прощання і забігаю в потрібну мені аудиторію .Фух...Викладача ще немає.Я відновлюю дихання і сідаю біля Єви. 
—Привіт .—Вітаюсь з подругами. —А Ітан вже є ?
—Всіх хлопців забрали на тренування .
—Аа,ясно .—Я роздивляюсь по аудиторії і бачу ,що тут присутні лише дівчата. Тоді заходить викладач .Я уважно слухаю лекцію. Після пари ми з дівчатами виходимо в двір універу. Неподалік є стадіон ,на якому зараз і тренується футбольна команда .В нас немає третьої пари і якраз в цей час відбудеться гра .
—Дівчатка ,прийшли на нас подивитись ?—До нас підходить Алекс .Він капітан команди .
—Аякже ,розмріявся.—Мія невдоволено закочує очі ,а ми з Євою сміємось з її слів .
—Ну ,сестричко ,ти чого ?—Він бере Мію на руки і починає кружляти. 
—Алекс,ти божевільний ?Негайно опусти мене !—Мія невдоволено кричить .Її любий братець опускає її на землю .—Ммм,моя солодка булочка з корицею ,ну усміхнись ти .—Він доторкається до їх щік ,але Мію це тільки злить .—Дам тобі кубок потримати .
—Розмріявся. Його перше виграти потрібно .
—Люба ,ця перемога 100% буде наша .
—Ага .Ага. 
—Можу поспорити. —Він простягає Мії руку .Та вже загорілась бажанням. 
—А давай .На що ?
—Якщо виграє наша команда ,то ти подаруєш мені один свій поцілунок. 
—Що ?А не багато ти хочеш ,любий братику ?
—Ну ти ж так впевнена в своїй перемозі .
—Ну гаразд ,а ти тоді перефарбуєш своє волосся в лавандовий колір !
—Ок.—Вони пожимають один одному руки .
—Елю,розіб'єш ?—Я схвально киваю .
—Гаразд ,дівчатка .Зустрінемось потім .—Хтось кличе Алекса і він іде геть .
—Міє ,здається, ти вливала ."Вогняні блискавки " точно переможуть "Залізних птахів" .—Єва права .Я теж так думаю ."Вогняні блискавки" —дуже сильна команда ,тому в наших сьогодні дуже високі ставки на перемогу. 
—Та знаю .—Закусивши губу промовила Мія .—Але коли він запропонував спір ,то я вже не могла зупинитись .—Я лише хитаю головою .Дзвенить дзвінок і ми йдемо на наступну пару .Вона теж проходить дуже швидко ,а тоді ми відправляємось на матч .Я бачу Ітана ,Алекса ,Джеремі і Річарда ,які розминаються .
—Хлопці ,бажаю вам удачі .Річ ,можна  тебе на хвилинку .
—Так .Звісно .—Ми відходимо в бік .
—Я вчора випадково взяла з собою в універ свій записник. Він часом не в тебе ?
—Ні .Ти його тоді в сумку поставила .В мене тільки мій .
—Гаразд .Тоді дякую. Бажаю удачі .
—Спасибі.
Я ми повертаємось до всіх .
—Ходімо ,а то потім не буде де сісти .—Мія тягне нас на трибуни .Ми займаємо місця в 7 ряду і через декілька хвилин починається гра .В першому таймі був рахунок 0:0 .Мія вже навіть обнадіялась .Та в другому таймі Алекс і Джеремі забили два голи .В кінцевому результаті був рахунок 2:0 .
—Ура !Наші виграли !—Радісно прокричала я після фінального свистка .
—Юху!—Понуро вигукнула Мія .
—Ну не засмучуйся. —Я поплескала її по плечу .
—Так і не судилось нам побачити Алекса з лавандовим волоссям .Тепер ще й прийдеться цілувати цю самозакохану жабу .—Мія розчаровано закрила лице руками .Ми почали спускатись з трибун .До нас підійшли хлопці .
—Ну що ж ,принцеско ,пора віддавати борги. —Самозакохано промовив Алекс. —Надіюсь ,що ти цілуєшся краще ,ніж готуєш. 
—Ах ти ,ненормальний !Зараз я покажу тобі погано готую .—Мія кинула в Алекса пляшкою з води ,а тоді розвернулась і пішла геть .Здається ,слова Алекса образили її не до жартів. Я вже хотіла наздогнати її і заспокоїти ,але за нею пішов Алекс. Здається ,що зрозумів свою помилку .
—Ну мала ,я не хотів тебе образити .Не втікай...—Далі ми не чули їхньої розмови .
—Крейзі парочка. —Констатував мій брат .Ми всі почали сміятись .
—Ітане ,може поговоримо?
—Так .Звісно .—Поки Єва говорить з Джеремі і Річем ,я хочу сказати Іту всю правду. Ми сідаємо на одну з трибун. Я помічаю ,що в нього поганий настрій. 
—З перемогою вас .
—Дякую .—Іт легко усміхається .
—Щось трапилось?
—Моя тітка дуже сильно хвора .Я відпросився лише на матч і домовився ,що повернусь до неї ще на два дні ,поки моя кузина не повернеться ,щоб доглядати за нею .
—Ясно .Швидкого одужання їй .—Мені стало сумно .Я бачила як Ітан переживав за свою родичку і боялась ,що завдам йому ще більшого болю .
—Дякую .Елю ,я вибачаюсь ,але в мене автобус через пів години .Якщо це не щось серйозне ,то ми можемо поговорити в п'ятницю ?
—Добре .Поговоримо іншим разом .—Розчаровано кажу .Ітан обіймає мене на прощання і йде .Здається ,що його ще щось тривожить ,але я не знаю що .Можливо ,я просто себе накручую ?Я вертаюсь до Єви ,Джеремі і Річарда .
—Джею ,відвезеш мене в квітковий ?
—Ми з Євою планували попрацювати в нас вдома над проектом. 
—Аа,ну тоді я перейдусь .—Не хочу їм заважати. 
—Я можу підвезти тебе. —Пропонує Річард .
—Гаразд .Буду дуже вдячна. —Я обіймаю Єву на прощання і махаю братові .Річард перевдягається  і ми виходимо з універу .
—Я завтра візьму всі наші заготовки і попрацюємо в універі на парі .
—Ок .—Ми сідаємо в машину .
—Думаю ,що за дві пари ми якраз закінчимо. 
—Мг .—Річ нажимає на газ .Та далеко ми заїхати не встигаємо ,бо в місті затори .Треба було таки пішки йти ,було б швидше. 
Поки ми стоїмо в заторі до машини підходить якась бабуся .Річард опускає скло і вона звертається до нього :
—Молодий юначе ,купіть квіточки для своєї дівчини .Подивіться які красиві .—Вона показує йому свої саморобні букети .Мені стає трохи незручно. Відповідь Річарда мене дивує:
—Так .Давайте мені ось цей .—Він вказує на найбільший .
—Ой ,дякую тобі ,хороший ,а ти ...—переводить на мене погляд ,—бережи його .—Річард розплачується за букет і вручає мені його .
—Дякую ,але не варто було. —Вдихаючи аромат квітів кажу. Які ж вони красиві .Річ ж нічого не відповідає на мої слова .Затор закінчується і він швидко довозить мене до квіткового .
—Спасибі. 
—Та немає за що .—Я виходжу з автомобіля ,забираю букет і махаю Річу на прощання .
—Привіт ,мамо. 
—Привіт ,доню .—Я цілую рідну в щоку .
—Оо.Елю ,в нас тут квітковий ,а ти ще сюди квіти несеш. —З усмішкою промовляє мама .—І звідки ця краса ?—Мої щоки моментально червоніють .Мені не хочеться казати правду .
—В бабусі на вулиці купила. Бідна старенька. Мені стало її шкода .—Вирішую збрехати .Ой як соромно .Хочеться під землю провалитись .Та робити вже нічого .Ставлю букет в вазу і приступаю до роботи. Після важкого робочого дня нас з мамою забирає додому тато. Він розказує,що його бізнес іде вгору. Я за нього дуже рада .Після вечері з сім'єю я роблю всі завдання ,які дали в універі і ще завершую роботу над своїм вбранням на костюмовану вечірку.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше