Розділ 15

-    Дівчата, все добре. Я сама винна. Не потрібно було підходити до сплячої майстрині з бойових мистецтв. Оце так ударчик,- спробувала посміхнутися дівчині.- До речі, мене звати Софія. Можна просто Софі. А тебе?

-    Мене звати Камерон, друзі кличуть Роні. Пробач мені. Чесно, я випадково,- промовила дівчина.

-    Я знаю,- тихо пробурмотіла у відповідь.- Нумо забудьмо про це.

-    Добре,- розслабилася Роні та поглянула на дівчат.

-    А це Кейт і Габріелла,- представила я своїх подруг.

-    Приємно познайомитися з вами усіма,- щиро посміхнулася нова знайома.- Пробачте, що перше враження було таким невдалим. Я зараз переживаю не найкращий період. Це, звісно, не виправдання, але спробуйте мене зрозуміти.

-    Не переймайся через це. Я тебе розумію. Але краще більше не демонструй свої крутезні навички на мені, бо удар був не зі слабких.

-    Пробач ще раз. Можливо, завезти тебе до лікаря? Я знаю тут одну класну лікарню. Зможеш і ногу перевірити там,- стурбовано почала говорити Роні.

-    Та ні,- лише відмахнулася я.- Потерплю трішки. Я тільки вчора на операції з ногою була. Так не хочеться туди повертатися.

-    Ти водиш машину?- раптом немов проснулася Кейт.

-    Не зовсім,- коротко кивнула в бік мотоцикла, що стояв неподалік нашого вікна.

-    Ого,- підскочила Брі.- Але ж ти неповнолітня.

-    Взагалі ні. Мені вже є вісімнадцять.

-    Я про…

-    Так. Я зрозуміла. Відповідно до законодавства, мені ще не можна водити мотоцикл. Але, якщо в тебе є гроші, то з цим немає проблем, особливо в цьому штаті,- на цих словах Роні немов щось пригадала та миттю спохмурніла, її очі заблищали від сліз. В неї був якийсь тяжкий спогад, який вплинув на все життя дівчини. Але який?

     Ми з дівчатами мовчки переглянулися, не знаючи, що сказати. Не часто нова знайома ні з того ні з сього, починає ридати прямо в тебе на очах, а ти нічого не можеш зробити.

     Спочатку, хотіли почати розпаковувати речі, але коли Роні геть розклеїлася, швиденько схопили продукти та поспішили на кухню, даючи їй змогу побути на самоті та заспокоїтися.

-    Потрібно буде якось трішки пізніше з нею поговорити. Можливо, їй потрібна допомога або ще щось,- промовила Кейт, яка завжди тримала себе в руках, на відміну від нас із Брі. Ми перейнялися її настроєм та понуро йшли до кухні, лише кивнувши на пропозицію подруги.