Розділ 17

     Навівши лад з зовнішнім виглядом, поглянула на годинник. До першої пари залишалося сорок хвилин, а дівчата ще досі солодко дрімали. Останні будильники були успішно скасовані ще десять хвилин тому, тож цю роль доведеться виконати мені.

-    Дівчата. Вставайте. Пора на заняття,- голосно сказала я. Мені було невідомо, на якому факультеті вчиться Роні та чи взагалі їй потрібно на заняття, але, що, якщо це так?

-    Дай ще хвилиночку подрімати,- перевернулася на іншу сторону Брі.

-    Залишилося тридцять хвилин до першого заняття. Ми запізнюємося!- прокричала я і мої старання нарешті увінчалися успіхом.

     Як тільки Кейт почула, скільки часу залишилося до занять, то прямо таки злетіла з ліжка й впала на підлогу. Брі також підскочила, але не так затято і я цьому тільки рада, адже її ловити довелося б мені.

     Навіть не уявляю як, але за десять хвилин всі, окрім Роні, яка так і продовжувала дрімати на своєму ліжку, прикривши голову подушкою. Дівчата навіть перекусити встигли й це справжнісіньке диво.

     Ми похапцем вийшли, закрили двері та почали йти вузьким коридором гуртожитку. Перша – Кейт, молода письменниця, перша праця якої мала вийти в продаж вже цього тижня. Вона плавно ступала по коридору в нових туфлях на невеличкому каблучку, чорних джинсах та рожевій блузці з бантиком. Її стиль значно покращився тут, але любов до навчання, читалася одразу.

     Друга – Брі, майбутня художниця, найімовірніше, дизайнерка одягу та за сумісництвом – фотограф. Вона пережила дуже багато змін за останній час та її стиль є цьому доказом. Вона відмовилася від епатажних суконь та тому подібного й обрала стиль – «ношу те, що зручно». Але все одно продовжує комбінувати одяг настільки вдало, що захоплює подих.

     Сьогодні, наймодніша блондинка сучасності, як ми її часто називаємо, обрала короткі шорти синього кольору та класичного крою, здалеку схожі на спідницю, білий топ та довгий піджак. На ноги взула туфлі на невеличкій платформі, які були неймовірно красивими та зручними водночас.

     Ну й третя —  це я, майбутня художниця та підприємниця. Мені дуже хочеться, після закінчення університету, відкрити два невеличких бізнеси та школу мистецтв, де сама ж і буду викладати малювання час від часу. Ця мрія з’явилася в мене нещодавно, але зайняла почесне місце в моєму сердечку. Впевнена, що обов'язково втілю її в життя, принаймні, ресурсів у мене для цього, хоча й на перший час, вже є достатньо.

     Але раптом нас оглушили чиїсь крики та метушня. Те, що ми побачили у фоє, годі було уявити. А предмет, через який усе це відбувалося, був надзвичайно знайомим.  Ми спинилися та шоковано спостерігали за тим, що відбувається, а потім тихенько прошмигнули до виходу, все ще не відійшовши від шоку. Згадалася Роні. Чи все із нею в порядку після такого? А ми ж навіть не звернули спершу уваги.