Розділ 28

     Наступного дня я нарешті повернулася до університету. Чесно кажучи, дуже сумувала за улюбленим заняттям. Раніше я й дня не могла протриматися без малювання. Якщо в мене випадала можливість хоча б створити якийсь звичайний чорно-білий малюнок, на аркуші в клітинку, все одно раділа, як маленька дитина.

     Ми з Брі пройшли до аудиторії. Вона на ходу пояснювала, де чиє місце, а я розуміла, як багато втратила. Всі вже встигли роззнайомитися одне з одним, подружитися, в той час, як мені доводилося бути звичайною новенькою, що прийшла до класу, який провчився більше ніж шість років разом.

     Ніколи б не подумала, що сидітиму колись за останньою партою, точніше мольбертом, бо сьогодні в розкладі були три уроки малювання. Але це сталося і виявляється, так нічого не втратила, адже могла спостерігати за всіма й вчитися нових технік, якими користувалися мої одногрупники.

     До аудиторії поволі пройшла міс Кінслі. Її плавна хода була ледь чутною, тому, коли вона зайшла, мало хто звернув увагу. Я підняла голову на неї лише тоді, коли сюди прийшла якась стривожена викладачка й почалася бідкатися та нарікати на якусь студентку.

      Спокій на обличчі сорокарічної викладачки миттю змінився на подив. Час від часу в її очах проблискували вогники гніву. Вона міцно зціпила зуби, її й без цього чіткі риси обличчя, загострилися ще більше, але міс Кінслі не втрачала контроль над собою та пам’ятала, де знаходиться в цей момент.

     Та викладачка, що приходила, нарешті пішла. Міс Кінслі було кинулася за нею, але пригадала, що ще потрібно дати нам якесь завдання.

-    Доброго дня всім. Вітаю з поверненням, Софіє. Рада буду познайомитися з твоєю творчістю. Нехай хтось тобі розповість про наші правила та останні новини. Зараз візьміть собі кожен по полотну й малюйте те, що у вас на душі, що вам подобається. Пам’ятайте, що скоро виставка і роботу на неї, ви маєте почати малювати вже сьогодні. Коли прийду, то подивлюся і скажу, що кому підправити або щось пораджу. До кого не матиму жодних претензій, запропоную поїхати на конкурс, тож маєте стимул. Усім успіхів. Сподіваюся, повернуся вже зовсім скоро,- говорила вона чітко й по суті, зачіпаючи одразу всі важливі теми та викликаючи сотні запитань з мого боку.

     Як тільки двері за нею закрилися, всі миттю підхопилися зі своїх місць та подалися до полотен. Поки фарба була не потрібна, адже спочатку ми мали намалювати контури майбутніх картин й на їх основі, підібрати палітру.

     Брі відволіклася на повідомлення в телефоні, а я розуміла, що не зможу сама дійти зі своїм гіпсом та взяти собі полотно. Подруга все ще не могла відірватися від екрана, а на її обличчі сяяла щаслива посмішка. Так не хотілося її відволікати, але руки аж тремтіли, в очікуванні.

      Я сиділа, втупившись у підлогу, як раптом поруч зупинилися пара красивих дизайнерських туфель, на гігантському каблуку. Стало навіть дивно, як їх власниця взагалі може ходити.

-    Ось, принесла тобі. Бачу ти не можеш ходити й не змогла просто сидіти на місці, як деякі,- промовила дівчина, коли прямо перед моїм носом, промайнуло біле полотно.