Розділ 31

     Посеред білого полотна на мене дивилася щаслива усміхнена пара, яка стояла біля вівтаря. Наречений був копією Кріса, а в образі нареченої я зобразила не кого іншого, як себе. Він стояв у весільному костюмі й посміхався, тримаючи дівчину за руку. А вона – у незрівнянній весільній сукні, фасон якої також, здається, вигадала сама, закохано дивилася на нареченого.

-    Як взагалі таке можна було намалювати з заплющеними очима?- все ніяк не могла зрозуміти того, що відбулося.

-    Кохання творить дива,- посміхнулася Брі, яка зараз, коли всі нарешті вже повиходили, також вставала зі свого місця, щоб піти до їдальні.

-    Можливо, мені варто перемалювати картину? Вибрати щось інше?

-    Ні, ти що? Картина вийде справжнім шедевром. Такі щирі почуття не вдавалося ще зобразити нікому. Та й міс Кінслі, якщо дізнається про те, що ти працюєш над чимось іншим, оскаженіє.

-    Над чим задумались?- підійшла до нас Амелія та присіла поруч.- Можна ж тут сісти?

-    Так. Звісно,- нарешті я відволіклася від своїх думок та помітила, що ми вже знаходимося в їдальні й у моїх руках лежить улюблена булочка. Це було доволі дивно. Адже я нічого не пам’ятала.

-    Ого. Оце у вас здивований вигляд,- розсміялася Кейт, що сиділа поруч.- Це я замовила вашу улюблену їжу й завела сюди також. Чому ви літаєте немов у хмарах?

-    Це дуже довга історія,- лише відмахнулася від подруги. Мені зараз набагато важливіше було поговорити з Амелією.- Ввечері покажу.

-    А ви знайомі з Крісом?- запитала Брі, коли я штурхнула її й кивнула на нову знайому, яка спокійно жувала свій круасан й оглядала їдальню. Вона одразу все зрозуміла.

-    Так. Не зовсім добре, але знайомі, якщо це звісно можна так назвати. Він працює на мого тата,- відповіла, нічого не підозрюючи Амелія.

-    Працює? А ким?- перезирнулися ми з Брі та запитали мало не в один голос.

-    Деколи водієм, деколи охоронцем. Коли як. А чому ви взагалі питаєте?

-    Та стало просто цікаво. Ми мали зустрітися, але він не з’явився на зустріч. Думала, що щось сталося. Хотіла знайти та можливо, допомогти,- почала вигадувати на ходу.

-    Я його останнім часом також не бачила. На його місце прийшов Фін. Він працює на тата ось уже кілька днів. Але, якщо хочете, можете прийти до нас, запитати про нього. Правда, в тата настрій останнім часом не дуже. Давайте я вам краще повідомлю, коли це найвигідніше буде зробити.

-    Дякуємо тобі,- посміхнулася я.

Продовження уже тут))) А як ви думаєте, вдасться Софії відшукати Кріса?