Розділ 39

     Цей чоловік запросив мене на зйомки одного невідомого серіалу, а потім став моїм агентом.

     Головна роль у першій же кінострічці, в якій знімався, принесла мені одразу три престижні нагороди, визнання та чималенькі статки. Мене почали запрошувати всюди і я радо погоджувався, але не забув також і про батьків.

     Вони не хотіли відмовлятися від своєї ферми та переїжджати до великого міста, тому я допомагав їм матеріально та як тільки міг, навідувався в рідну місцевість.

     Якось мені пощастило й найвідоміший режисер країни запросив мене до себе на вечірку. Я не любив такі пишні заходи, але не зміг не погодитися, адже він хотів запропонувати роль у новому проекті.

-    А зараз прошу вітати нову зірку рок-музики – Фрідріха Гольца на прізвисько Звір,- раптом пролунало на весь зал, коли я вже переговорив з режисером і збирався їхати додому.

     Я підсвідомо відчув, що збіг імен не випадковий та підійшов до невеличкого підвищення, неподалік імпровізованої сцени. Це був саме той Фрідріх, якого я і шукав – мій брат. Наші погляди на мить перетнулися.

     Радість від того, що нарешті знайшов його, затьмарювало те, що він вже давно міг повідомити нас, що з ним все добре, але не зробив цього.

     Ми ще довго сперечалися, сварилися, але я не зміг довго тримати гнів й пробачив Фрідріху. Він навідався до батьків, життя налагодилося.

     Певним чином я навіть був вдячним брату за те, що так вчинив, адже тепер у мене була висока мета, якій я хотів присвятити своє життя. Ще тоді вирішив, що віддаватиму більшу частину грошей на благодійність. Тільки не всім підряд, а саме допомагатиму таким маленьким фермерствам, яке й було у нас.

     З кожним роком мені давали все більше і більше ролей. Але перспективи у Німеччині були не такі великі, як в Америці. Тому я переїхав туди.

     Приблизно у тисячу дев’ятсот дев’яносто дев’ятому році, про мене заговорили по всій країні. Ролі сипалися з усіх усюд. Я навіть створив свою власну організацію по допомозі фермерським господарствам. Так якось приїхав до одного з них, щоб перевірити, чи все працює.

     Там я зустрів найпрекраснішу дівчину на світі. Її усмішка заворожувала, а очі сяяли добротою та ніжністю. Ми почали таємно зустрічатися. Я повідомив менеджеру, що у мене є дівчина, але він сказав продовжувати тримати її в секреті, щоб не зіпсувати собі імідж холостяка.

     Так тривало довгі три роки. Але кожна наша зустріч була неймовірною. Незабаром ми дізналися, що в нас буде дитина. Щастя переповнювало, незважаючи на те, що ми боялися, що щось зробимо не так.

     Минуло дев’ять місяців і з’явилася на світ малесенька дівчинка з чорнявим, як у мами волоссям. Але Меріем не вижила.

     Я не тямив себе від горя, винив у цьому всіх підряд, навіть до доньки, яку віддав на догляд няньці, не навідував. Ніхто не знав про малесеньку дівчинку й цим скористався мій менеджер. Він підмовив мене віддати тебе гарній сім’ї.

     Я погодився лише зробити це за тих умов, що постійно зможу спостерігати за тобою, хоча б здалека й отримувати фотографії кожного місяця. Також вся сім’я повинна була змінити своє прізвище на Штільмцблаун, як і у  моїх батьків (я змушений був змінити своє на Рід, бо фанати не могли вимовити справжнього).

***************************************************************************************************************************

Софія

***************************************************************************************************************************

-    Ось така була історія,- журливо зітхнув тато.- Вже через кілька днів захотів тебе повернути, але побачив, якою стала щасливою ця пара й не зміг, подумав, що там тобі буде краще.