Популярність - це добре. Але як її позбутися?

Розділ 43

     Я повернулася до гуртожитку уже ближче до вечора, швиденько перевдягнулася у комбінезон, дещо схожий на той, у якому була вбрана Роні на презентації й спустилася до передпокою. Це було єдине місце з охороною, а всіх тих, що були приставлені до мене, не вдавалося ніде знайти та й на дзвінки вони не відповідали.

     Виглянувши вже всоте у вікно, не побачила нікого, тому вирішила трішки зачекати у передпокої. В пам’яті мимоволі зринуло обличчя Ендрю й оскільки мені не було чого робити, вирішила пошукати його ім’я.

-    Ендрю Девіс? Так він тоді назвався?- буркотіла сама до себе.

-    Часом не мене чекаєш?- раптом поруч вигулькнув і сам хлопець. Мимоволі стало соромно, що я шукаю його ім’я.

-    Та ні. Кудись вся охорона поділася, а без супроводжуючих не можу ступити й кроку. Це була єдина умова тата,- посміхнулася я.

     Мимоволі в голові виникла думка, що він все-таки дуже про мене турбується, просто надто зайнятий роботою. Як-не-як, а він грає головного героя у найпопулярнішому серіалі. Тож винити його ні в чому не можу.

-    Можливо, тебе кудись підвезти? Я все одно хотів проїхатися містом,- перервав мої думки Ендрю.

-    Чудова ідея. Якщо хочеш, то можеш приєднатися до нас. У видавництві зараз проходить святкування публікації книги моєї подруги. Там, здається, все по запрошеннях, але думаю, що народу й так багато і тебе ніхто не помітить. Та й вечірка закрита й про неї нікому не повідомляли, щоб не дізналася преса, тому тебе пропустять,- почала розповідати я. Не знаю чому, але раптом дуже захотілося, щоб Ендрю туди потрапив.

     Дивно, але з ним я почувалася якось інакше. Мені було все одно, як виглядаю, що хочу, а в голові завжди роїлося безліч думок, жодна з яких не була важливою. Так і хотілося скоїти якусь дурницю, типу – поїхати на закриту вечірку з хлопцем, якого побачила сьогодні вперше й не думати про найгірше.

     Власне, так і зробила. Адже Ендрю залюбки погодився приєднатися до нашої невеличкої компанії. Ну, принаймні я думала, що людей буде небагато. Але як виявилося, будинок, який винайняло видавництво для цієї гулянки, просто кишів людьми. Не таке в мене було уявлення про закриту вечірку, на яку пропускали суто по перепустках і ніхто не міг про неї розповісти.

     Тому й не дивно, що вже наступного ранку сталося таке… Мені звісно було дещо приємно, але засмучувало те, що Кейт – моя перша подруга, яка дуже сильно допомогла мені в минулому, зарилася в покривала й проплакала весь день.

     Цього разу я мусила захистити її і ладна була перевернути все на своєму шляху, щоб знайти того, хто це зробив.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше