Розділ 44

     Точно. Забула вам розповісти, що ж взагалі сталося.

Десять годин тому

     Ми під’їхали на доволі новенькому автомобілі Ендрю до будинку, де проходила вечірка. Я думала, що журналістів буде не оминути, адже це була перша настільки грандіозна подія, пов’язана з книгою, за дуже довгий час. Але все пройшло доволі гладко й ми потрапили до середини.

     Охорона при вході навіть й слова нам не сказала, а просто мовчки розступилася, пропускаючи до будинку. Це було дивно, проте я вчасно пригадала, що все місто тепер гуде про мене й мої невдалі фотографії знаходяться мало не у кожному журналі.

      Я боязко ступила до будинку, де якийсь популярний гурт прямо аж ревів свою пісню. Ендрю підхопив мене під руку й допоміг зібратися. Як-не-як, а вечірка була присвячена моїй найкращій подрузі та я тут була доволі важливою персоною. Звісно, хотілося б, щоб мене запрошували за якісь особливі досягнення, а не тому, що я родичка, знайома або щось тому подібне. Проте поки що цього було не змінити і я мала змиритися зі своїм становищем.

     Роззирнувшись по боках, помітила Кейт у товаристві якихось людей. Вони захоплено слухали розповідь подруги і я не втрималася та підійшла ближче.

-    Я вже почала писати продовження до книги «У пошуках правди». Там буде більш детально розкрите минуле й майбутнє життя Елли та Петра, але основна мова зосередиться на нових героях. Поки що не розкриватиму їх особистостей і залишу це в таємниці.

-    А чому ви обрали місцем подій саме Україну?- запитала жіночка у довгій зеленій сукні  та з ідеально укладеним волоссям.

-    Це батьківщина моїх дідуся та бабусі. Вони обожнювали жити там і постійно розповідали про тамтешній колорит. Нещодавно сама поїхала туди й не змогла втримати свого захоплення. Любов до цієї країни вилилася на папері,- говорила Кейт, а її очі немов сяяли. Видно було, що вона говорить щиру правду.

-    А чому саме детектив? Чому ви зорієнтувалися найбільше саме на цьому жанрі?- запитав чоловік, приблизно тридцяти років, у чорному костюмі, який різко контрастував з яскравим одягом присутніх.

-    Через бабусю з дідусем. Вони постійно розповідали мені різні захоплюючі історії, які самі ж і вигадували. Дуже часто це були детективи, але події були більш дитячими,- усміхнулася Кейт, а потім побачила мене. Вона м’яко відсторонилася від співрозмовників і відійшла в сторону.

-    Вітаю з презентацією,- посміхнулася я й обійняла подругу.- Нарешті це тобі вдалося.

-    Дякую,- подивилася вона на мене, а її обличчя було сповненим щастя.

-    Можете дати мені ваш автограф,- раптом підійшла до нас якась жінка. Я посміхнулася і відійшла від Кейт. Даючи змогу їй насолодитися своє славою.

     Але уявіть моє здивування, коли за хвилину до мене підійшла та сама жінка, у сірому костюмі й знову попросила автограф.