Розділ 47

     За хвилин десять він уже під’їхав до гуртожитку і я вибігла до нього та обійняла. Ми так довго не бачилися, хоча й минуло лише кілька днів. Я нещодавно дізналася, хто він мені насправді й не хотілося розлучатися надовго.

-    Я все знаю. Мій агент уже зв’язався з журналом та домовився про те, щоб його не опублікували,- випередив він мене, коли я вже збиралася починати розповідати, що сталося.- І з онлайн-виданням уже все залагодили. Ще дуже рано, тому, здається, ніхто не встиг побачити цієї статті.

-    Але як тобі вдалося все зробити так швидко?

-    Це ж Лос Анджелес. Тут хоча й багато людей, але всі все знають і вчасно про події повідомляють. Оу, знову сказав у риму,- посміхнувся тато, ще раз демонструючи, чому в нього стільки фанатів. Він завжди був у чудовому гуморі, жартує й не забуває допомагати іншим.

-    Пробач, якщо збудила,- раптом я згадала про те, що прокинулася о шостій.

-    Не хвилюйся. В мене завжди ранні зйомки і зараз, до речі, мені також потрібно на них поспішати,- поглянув тато на годинник.- А ти не хочеш поїхати зі мною?

-    Я…- мені вже хотілося погодитися, але пригадала, що навчальний рік лише розпочався, а мою скромну персону вже всі викладачі хочуть зарахувати до списку тих, хто навмисне прогулює заняття. Не хотілося мати таку репутацію.- Та ні. Мені потрібно до університету. А я зможу навідати на зйомки у суботу?

-    Без проблем,- посміхнувся тато й обійнявши мене, вирушив до машини.

     Я ще помахала йому на прощання і з полегшенням на душі, піднялася до кімнати. Всі дівчата вже були на ногах і бігла по кімнаті, збираючись до ще одного навчального дня.

     Роні сьогодні чомусь захотілося зробити собі якусь нечувану зачіску в старому стилі й вона знову повернулася до чорно-білого одягу.

-    Агов. Щось сталося?- прошепотіла тихенько я, підійшовши до неї.

-    Кріс...- так само тихо відповіла вона мені.

-    Що Кріс? Ти знаєш, де він? З ним все в порядку?- занепокоїлася я. В кімнаті одразу ж немов стало прохолодніше. Нога знову почала відбивати якийсь чудернацький ритм.

-    Поняття не маю. Але… його переслідує мій давній знайомий,- говорила вона, а я бачила, яка ж величезна різниця між тим, як вона спокійно говорить і тим, що у неї всередині палає ціла буря емоцій.

-    Х-тто в-він?- ледве вимовила запитання. Я відчувала, що з давнім знайомим не все так просто.

-    Це Олівер Крейн. Він підлаштував ту аварію, коли…… Дрейк….- схлипнула вона й подивилася на мене таким поглядом, що не здогадатися про те, що хоче Роні, було неможливо.

-    Помстимося разом і водночас захистимо Кріса?- прошепотіла я, у відповідь отримавши лише маленький ствердний кивок.