Розділ 58

-    Софіє, Софіє!!!!- хтось кричав мені прямо на вухо, нещадно ляскаючи руками по щоках.- Та прокинься вже ти нарешті. Не збираюся я з тобою няньчитися. Якщо зараз же не встанеш, то кину тебе посеред коридору й залишу тут. Повір, мені все одно чи тебе затопчуть, чи ні.

     Я заворушилася та від першого ж, що побачила, миттю скочила на ноги. Та і як було не злякатися, коли білявка, погрожуючи мені, знову замахнулася рукою для удару.

-    Так і знала, що ти просто прикидалася,- зневажливо, немов виплюнула вона й випрямилася, демонструючи, як втомилася мене тримати ті кілька секунд, що я була непритомною.

-    Що ти говорила про Ендрю? Хто він?- миттю запитала я. Мені вже було неважливим все інше. Я мала дізнатися правду, врешті-решт.

-    Керолайн, подружко, привіт. Я так давно не спілкувалася з тобою,- одразу ж відповіла Белла на телефонний дзвінок і з поспіхом віддалилася від мене.

-    Скажи мені, хто він!- засичала я, підбігши до неї. Слабкість миттю випарувалася, залишилося лише відчуття, наче мені чогось недоговорюють і я хотіла дізнатися правду за будь-яку ціну.

-    Зачекай секундочку, мила. До мене причепилася тут одна… кхм…істота,- промовила вона в телефон і знову поглянула на мене презирливим поглядом.- А ти не думаєш, що багато на себе береш? Хто ти взагалі така, щоб вимагати від мене відповідей? Не збираюся я тобі нічого говорити. Сама все зрозумієш, але буде вже надто пізно.

-    Та й мені здається, що він вже завдав удару,- кинула вона через секунду, коли вже було трішки відійшла від мене та побачила Кейт, яка навіть дивитися на мене не хотіла.

     Я навіть не знала, що й сказати. Слова Белли були не такими вже й жорстокими, але ж на скільки сповненими невидимої отрути, яка так і вражала мене у найболючіші місця. Я розуміла, що сама напросилася, вона ще першого дня хотіла жити мирно, але тоді Брі її просто одразу ж налаштувала проти всіх нас.  Але, що ж вона приховала від мене?

     Я стояла й не могла зрушити з місця. Всі події так і крутилися перед очима. Удар від Ендрю був надто потужним та бив прямо у ціль, чим завдавав невимовного болю та не давав ухилитися від нього або ж просто забути.

     Мені здавалося, що те фото було далеко не звичайною випадковістю. Ще коли я тільки підійшла, то побачила Ендрю в кущах, потім звідти мигала якась червона лампочка. Потрібно було щось запідозрити, але тоді просто хотілося насолодитися красивим краєвидом і смачною вечерею з новим другом.

     Але, мабуть, він так не думає і спеціально виставляє все так, ніби ми пара. Можливо, він так натякає, що хоче зустрічатися зі мною? Але чому було б тоді просто не сказати цього прямо у вічі? Знав, що відмовлю чи може й зовсім хотів не цього?

     Якщо він музикант, то міг використати мене задля того, щоб прославитися і як я про це не подумала раніше. Всі карти складалися саме так. Але тоді чому він не захотів співати на вечірці? Злякався, чи може за цим криється щось значно серйозніше?

     Я повинна з ним поговорити. Зволікати точно не можна. Ендрю має все пояснити. Я вірю, що все владнається.