Розділ 63

      Я зайшла до свого невеличкого куточка й просто не втримала захопленого вигуку. На моєму ліжку, яке стояло посеред омріяної бузкової кімнати, лежала чарівна вечірня сукня. Вона була білосніжного, більш молочного кольору, з красивим коричневим пояском із чорною пряжкою. Поруч стояли також гарненькі білі босоніжки з гарненькими вставками, схожими за відтінком з моїм волоссям.

     І коли я одягла цю невагому тканину, де не було ніяких дефектів, то мій захват складно було передати навіть усіма існуючими словами у світі.

     Сукня лягла просто ідеально й підкреслила талію та мої очі, зробивши їх більш виразними. Також поруч лежала дуже красива прикраса, яку я майстерно вплела у волосся.

     Знаю, що згадую про це надто часто, але в той момент я була й справді у захваті від власного вигляду. Куди тільки поділася та стара Софія, що хотіла змінитися аби тільки подобатися людям. Тепер я розуміла, що виглядаю красиво й так і нікому не потрібно нічого доводити.

     Виявилося, що за той короткий проміжок часу, що ми їхали до маєтку, дівчатам також встигли підготувати ідеальні сукні. У Брі вона була бежевого кольору, з маленькими чорними вставочками, а у Роні – ніжно-блакитна. Всі вони були дещо схожими, але водночас і унікальними.

     Ми б ще довго крутилися перед дзеркалами, з посмішками на обличчях, але дуже вже кортіло дізнатися, що ж взагалі відбувається. Саме тому, намилувавшись новими сукнями, спустилися на перший поверх.

-    З днем народження,- пролунав скрипучий голос.

     Ми всі, як одна, миттю повернулися у ту сторону, звідки долинав цей звук. Там стояв сивочолий чоловік, з гострими рисами обличчя. Його зріст був доволі невеличким й це дуже сильно кидалося в очі. Але нашу увагу привернула саме єхидна посмішка, яка протягом всього цього часу не сходила з його лиця.

-    Ось невеличкий подаруночок від мене. Сподіваюся, тобі сподобається, Софіє,- промовив він і протягнув мені якийсь невеличкий пакунок.

     Я механічно взяла красиву коробочку й так і продовжувала стояти з напіввідкритим від подиву ротом. Який ще міг бути день народження? Ми його відсвяткували ще два місяці тому. Чому цей чоловік подумав, що день народження саме сьогодні?

     Запитань накопичувалося все більше, а тата, який мав мені пояснити, ніде не було.