Розділ 72

     Страх від перебування тут почав мене немов душити залізними лещатами. Чому я раніше не зрозуміла, що таке ставлення могли проявляти тільки до того, хто організовує всю цю метушню, того, хто є винуватцем смерті Дрейка.

     Тепер я вже не могла сидіти так розслаблено, як ще тоді, коли тільки прийшла сюди. Нога почала відбивати якусь давно забуту мелодію, а мій мозок зважував усі можливі розвитки подальших подій.

     Було цілком логічним з мого боку подумати, що Олівер не бажає мені зла. У протилежному випадку він вже б щось зробив, а не милувався своєю машиною, водій якої якраз займав своє місце.

     А й що мені могли взагалі зробити? Тепер я вже публічна персона й десятки людей бачили, як я підіймалася з Олівером по сходах. У найгіршому випадку про мене точно б дізналася громадськість, а це не на руку людині, яка проводить подібні заходи.

     Я ще раз поглянула на Олівера, намагаючись вгадати його наміри. Він неначе забув про те, що я сиджу зовсім поруч. Ця людина недарма очолювала такий бізнес. Кожен його погляд, рух, показував впевненість у собі, а меткий погляд та здатність тримати все під контролем, вказували на те, що він чудовий керівник.

-    То що ти тут забула?- без зайвої люб’язності запитав він.

-    Яяя….

-    Можеш не відповідати. Бачив твоїх подружок. Думали, що переможете мене? Не все так просто. Я в цьому бізнесі довгих десять років. Скільки себе пам’ятаю, все життя проводив у подібних місцях. Я побудував цей стадіон власноруч і ви, маленькі шмаркачки, хочете його відібрати? Ще й напевне вигадали якийсь план, вважаючи, що він вам допоможе,- говорив він спокійним голосом, розслаблено розкинувшись на спинку софи.

     У цей момент тисячі думок вирували у моїй голові. Він знав. Олівер знав геть усе. Кожен наш крок і вчинок був давно йому відомим.

-    Тоді навіщо ви дозволили нам прийти сюди?

-    О, в мене на все є свої причини, з кожного вчинку я намагаюся знайти вигоду. В даному випадку вона сидить он там,- кивнув він у бік п’ятого ряду.

     Я уважніше пригледілася туди й побачила обличчя… Невже? Що він тут робить? Чому прийшов у місце, яке є чи не найнебезпечнішим для нього?