Епілог

-    Софіє, все добре? Всі вже зачекалися,- пролунав голос, який змусив заметушитися ще швидше.

     І треба ж було мені вивернути стакан апельсинового соку на нову білосніжну сукню.

     Швиденько накинувши на себе бежевий піджак й сяк-так приховавши за ним пляму, вийшла з туалету та попрямувала до головного залу, де мене чекала майже сотня людей.

     Це була перша виставка моїх картин й посмішка не покидала обличчя, навіть незважаючи на прикрий випадок з сукнею. Відкрила двері й впевненою ходою попрямувала до невеличкого підвищеного, обабіч якого висіло дві картини, над якими працювала кілька місяців. Ніколи не думала, що чуття викладачки виявиться пророчим, але вона й справді мала рацію.

     Мої почуття та емоції, які вилилися на полотнах, завоювали серця мільйонів людей й одна з найвідоміших виставок запросила мене, щоб я презентувала картини найвпливовішим людям у сфері мистецтва.

-    Ось і здійснилася моя мрія. А вже за лічені місяці здійсниться ще одна,- подумала я, поглянувши на безіменний палець на руці, яку прикрашала красива каблучка.

      Солодкі передчуття переповнювали мене. За той проміжок часу, вже встигла була зневіритися в тому, що момент, зображений на картині, взагалі збудеться, але нещодавно Кріс мене приємно здивував, влаштувавши неймовірний сюрприз.

     Буквально кілька днів тому ми відсвяткували заручини. Там були й мій тато з Амелією, й названі батьки та братик з сестричкою, Роні, Брі, міс Пейкл, Олівер та звісно ж там була ще й Кейт. Як тільки у новинах висвітлили результати розслідування, вона одразу ж приїхала та вибачилася за все. Але я не винила її, адже цілком розуміла таку поведінку.

Здавалося б, ось і завершилася моя історія. Але я точно впевнена, що попереду мене чекає ще багато пригод. Можливо, навіть втілю свою мрію й піду по стопах тата. Але це ми ще побачимо.