РОЗДІЛ 1. ПОЧАТОК

Я дуже сильно зрадів, коли з’явилася перша звістка. Всі новини транслювали аматорську зйомку з якоїсь країни у Африці. Назву країни я вже давно забув, але саме відео пам’ятаю бездоганно. На ньому якийсь чолов’яга кинувся на іншого і вгризся зубами прямо в горло. Той пронизливо верещав, відмахувався руками, але чолов’яга продовжував гризти. Якийсь чоловік кинувся на поміч і нападник перекинувся на нього, міцно вкусивши за руку. З’явилася поліція, в чолов’ягу всадили кілька куль і він впав, але за мить сталася та подія, яка сколихнула світ. Чолов’яга підвівся і пішов в бік поліцейських, один з них злякався і втік, але інший не відступив, він всадив йому кулю прямо в голову. Після цього нападник вже не вставав. Вмить з’явилася швидка і двох покусаних разом з трупом нападника швидко забрали і повезли.

На цьому відео обірвалося. Ніхто не знав подальшої долі жертв. Соціальні мережі загуділи про зомбі апокаліпсис, молодь була збуджена і стривожена. Зомбі саме були в тренді, тож можна сказати, багато хто радів і сподівався, що це дійсно станеться. Відео набрало мільярди переглядів, скрізь було повно репостів про відлік до зомбі апокаліпсису і таке інше.

Але все ж, людство скептично ставилося до цього випадку. За кілька днів було офіційно оголошено, що нападник був несповна розуму, тому й так поводився. Казали, що чоловік з покусаною шиєю, на жаль, помер, а от інший видужав і благополучно повернувся додому. Проте ніхто його в репортажі не показав, ніхто не взяв в нього інтерв’ю, що для мене було дуже дивно. Тоді я ще наївно сподівався на початок апокаліпсису, вважаючи, що це буде класно.

На кілька тижнів все заспокоїлося. Суспільство ще гомоніло про ті події, але вже не так активно. Інші новини виходили на перше місце. Я казав сестрі, яка також була прихильницею зомбі, що уряди країн можуть приховувати інші випадки, щоб не викликати паніки. Вона погоджувалася, що таке можливо, але ми обоє мало в це вірили. До наступного випадку…

Наступний випадок відбувся в США. В якомусь містечку поліцейські отримали виклик з дому на окраїні міста. Стривожені люди турбувалися за своїх сусідів, які вже кілька днів не виходили з дому, не відповідали на стукіт в двері. Все в тому домі було замкнене і було чути, що хтось всередині ходить. Поліцейські теж постукали, кликали, зазирали в вікна, які чомусь були забиті дошками зсередини. Результату не було. Зрештою вони наважилися вибити двері і зайшли всередину.

П’ятеро поліцейських зайшли в дім. За мить почулися крики і постріли. Але лунали вони недовго. З дому почали виходити якісь люди, вони шкутильгали і спотикалися, обличчя їхні були спотворені, наче у трупів. Вони повільно пішли на натовп. Периметр оточили військові, в оператора відібрали камеру і на цьому зйомка скінчилася.

Що сталося далі ніхто не знав. Невідомо було чому ті люди замкнулися в домі, і що сталося з ними. Доля поліцейських теж була невизначена. Я був впевнений, що то були зомбі, що потрібно готуватися.

Після цього, подібні випадки почали проявлятися як гриби після дощу. Якщо уряди країн і намагалися приховувати щось, то приховати все були не в змозі. Випадки були скрізь, по всіх континентах, наче цю заразу хтось посіяв – Азія, Європа, Африка, Америка, навіть у Австралії були напади. Країни почали вводити комендантські години. Було заборонено виїжджати за кордон. Людям рекомендували запастися припасами, забарикадувати домівки і бути обачними з незнайомцями.

Я зрозумів, що зомбі апокаліпсис це не так вже й чудово. Багато моїх друзів і хороших знайомих можуть загинути, та й я міг загинути. Зомбі їли всіх без розбору. Криваві відео переповнювали інтернет. Паніка поширювалася.

Тоді інфекція ще не дійшла до України і в мене виник план захисту рідного села. Так, я живу в селі і чесно зізнаюся – тут набагато простіше зустрічати зомбі апокаліпсис. Тут менше людей і більше харчів. Будинки тут огороджені і є де сховатися. Якщо ви живете в місті, то на випадок початку такої чуми – рекомендую тікати звідти, тікати в село чи хоча б за місто, бо там вам буде важко. Людей там багато, припасів на всіх не вистачить, паніка теж може зіграти злий жарт, багато де починалися бунти внаслідок яких гинули безневинні. Тож краще тікайте з міста. Навіть якщо ви забарикадуєтеся в квартирі з великим запасом їжі та води – колись те все закінчиться і вам треба буде виходити, а надворі буде дуже багато колишніх людей, які зрадіють вашій появі, адже для них їжа – це ви.

Так-от, я наполіг на сільських зборах. Оскільки я працював в школі учителем – мене послухали і надали слово. Все Сапіжанка зійшлася на ці збори. Людям не вистачало місця у сільському клубі. І хоч я продумав промову до найменших дрібниць і особисто знав всіх присутніх людей, хвилювання було жахливе. Я сильно спітнів і в мене трусилися руки. Врешті я пересилив страх і наказав собі заспокоїтися:

- Шановні жителі Сапіжанки, - тремтячим голосом почав я, - дякую всім, що відгукнулися на мій заклик. Всі ви вже, напевно, чули про те, що відбувається в світі. Багато хто вірить, що мерці повстали і їдять живих.

- Маячня! – вигукнув хтось із залу. – То брехні!

- Замовкни! – перебив його інший. – Дай людині договорити.

Після короткої словесної перепалки всі погляди знову були звернені на мене. Я продовжив:

- Ви можете в це вірити, можете не вірити, але факти неможливо заперечити. Поки що в Україні цього нема, але я впевнений, що почнеться, але навіть коли почнеться, до нашого села дійде не відразу. Це дає нам трохи часу. Я бачив багато фільмів про зомбі і знаю що можна зробити, щоб врятувати все село.