Пошепки

РОМАШКОЮ

Ромашкою у небо - не втомилась
моя душа за руку із твоєю.
О, як же я чекала і молилась,
щоб ти хоч раз назвав мене своєю.

О, як же довго серце ворожило
на пелюстках тендітних у чеканні.
Любов, що розтікалася по жилах
не знала ані страху, ні вагання.

Я відпускала в небо мрії-стріли
і вірила – на землю їм не впасти.
У мить, коли тебе я полюбила -
я просто прирекла себе на щастя.

Подобається

#3590 в Різне
#945 в Поезія

Відредаговано: 24.01.2020