Пошуки долі

Повернення додому.

Не дивлячись на жахливий випадок, який стався з Танею, це не зіпсувало подальшого відпочинку. Адже вона усвідомлювала, що все могло б закінчитися значно гірше, якби Сергій не з`явився вчасно. Сонце й відпочинок швидко затягують рани. До того ж її супутник був максимально тактичним, уважним та лагідним з нею. Тому останні дні відпустки промайнули не гірше попередніх. Індія не стала для них менш прекрасною чи цікавою.

         Проте, настав час повертатися додому. Переліт минув добре. І вже у аеропорті, перш ніж попрощатися, Сергій дістав з кишені браслет. У ньому гармонійно поєднувалися намистинки рожевого кварцу, надзвичайно ніжного відтінку, яскравого аквамарину й глибокого малахіту. Він простягнув прикрасу дівчині зі словами:

         — Тримай, Таню, це тобі на згадку про нашу поїздку. Мені сказали, що цей браслет здатен привертати гроші. На собі його ефективність не перевіряв, але давай інколи вірити у диво.

         — Давай! — Погодилася вона й розсміялася.

         Дівчина одягла його на тонке зап’ястя і почала шукати щось у сумочці. На подив, свою схованку вона відшукала напрочуд швидко. Це також був  браслет, але вже чоловічий. Багатоярусний, шкіряний, з камінчиками рубіну.

         — А це мій подарунок тобі! Також на згадку про подорож. Говорять, що рубін приносить своєму власнику щастя у коханні. Так що подаруночок як раз для тебе!

         — Дякую! — Сказав він, міцно обіймаючи Тетяну.

         Ніби така дрібничка, але обом їм було дуже приємно, що вони потурбувалися про те аби залишити згадку одне одному про цю незабутню десятиденну поїздку.

***

В мандрах добре, а вдома краще! Таня залюбки наминала бабусині котлети з картоплею.

         — Дитина голодна! Тебе там в тій Індії зовсім не годували чи що? — Схопилася за щоки Віра Павлівна. — Я не пам’ятаю, коли ти останнього разу їла з таким апетитом.

         — Я просто дуже сумувала за твоїми стравами, бабусю. Ти готуєш найкраще за всіх у світі! — Сказала вона й піднялася аби поцілувати свою улюблену бабцю в щічку.

         — Мабуть, там так спекотно, що в тебе взагалі не було апетиту?

         — Це дійсно так. — Погодилась онука й почала з захопленням розповідати про їх з Сергієм мандри.

         Віра Павлівна з цікавістю слухала її і страшенно шкодувала, що не бачила всього цього на власні очі. Потім вони разом роздивлялися індійські подарунки: шкатулку, чай, спеції, масла. При погляді на спеції, Таня згадала як через цей запах на чужих руках, що душили її, не могла дихати. Але зусиллям волі швидко прогнала непотрібні болючі думки. Про інцидент на нічному пляжі бабусі вона вирішила не розповідати. Не вистачало ще, щоб вона розхвилювалася через онуку й її вразив інфаркт. Цього Таня допустити не могла.

***

         Аріна пообіцяла братові обов’язково заглянути в гості на цьому тижні. Він заманював її сарі, яке мало б пасувати до її волосся й невеличким барабаном. Вона казала, що цього замало і потрібно ще замовити піцу або шашлик. Сергій жартома зауважував, що потрібно думати про духовне та наукове. Сестра ж нагадувала йому про те, що від наукового в неї вже потрохи починає закіпати голова, а на голодний шлунок не те що про духовне, взагалі ні про що окрім їжі думати неможливо.

         Брат запевнив, що вечеря буде смачною, до того ж пройде у приємній компанії, адже він хоче познайомити її з менеджеркою шлюбної агенції «Пошуки долі» Танею.

        — Ти що надумав? А ну зізнавайся! — Насторожилася Аріна. — Хочеш ріднесеньку сестричку, та ще й молодшу, видати заміж? Навіть не сподівайся! Тільки після тебе, а отже ще не скоро.

         Ох, мала язва, гостра на язик!

         — До тебе це не має жодного відношення. — З веселою байдужістю сказав Сергій. — До того ж, до «Пошуків долі» будеш звертатися сама, коли матимеш фінансову змогу сплачувати тисячу доларів за місяць пошуків.

         Вона аж присвиснула.

        — Обережніше, братику! Взагалі-то, я майбутній науковий робітник, а не підприємець. І хабарі брати не збираюся. Так що до різних агенцій шлях мені закритий.

         — Але завжди відкритий до бібліотеки!

         — О, так! Завжди!

         — Коли ти почнеш знайомитися там?

         — Ніколи. Я там дисертацію пишу, а не знайомлюся. Хіба що, якщо нас поєднають наукові інтереси.

         — А потім розлучить тільки смерть?

         — Та йди ти до біса!

         Це була цілком звична типова манера спілкування старшого брата з молодшою сестрою. Коли на словах постійні підколи і роздратування, а  у серці лише любов і готовність завжди прийти на допомогу.

         Сергій домовився з Танею, що у п’ятницю ввечері вона завітає до нього в гості, на піцу і знайомство з сестрою. Для дівчини це був не звичайний візит із чемності, їй було дійсно цікаво побачити Аріну та поспілкуватися з нею. Усередині щось підказувало, що зустріч має пройти добре.

***

         Синьоволоса Аріна витанцьовувала по квартирі у сарі м’ятного кольору й тарабанила в барабан. Молоді люди пили пиво й сміялися:




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше